Вчора, 15 грудня, був похований Нельсон Мандела – видатний революціонер, президент Південно-Африканської республіки та лауреат Нобелівської премії миру. Мандела прославився тим, що зумів покласти край репресивному політичному режиму завдяки своєму таланту ефективно вести переговори та досягати примирення.

З 1948 до 1994 року у Південній Африці панував апартеїд – державний режим, що був оснований на расовій сегрегації та утисках чорношкірого населення білою етнічною групою. Нельсон Мандела боровся з режимом та відстоював расову рівність, внаслідок чого став політичним в’язнем і провів за ґратами 27 років.

Ще будучи ув’язненим, Мандела почав вести перемовини з чинним президентом Фредеріком де Клерком щодо скасування апартеїду. В результаті у 1990 році він вийшов на свободу, а через п’ять років були проведені перші демократичні вибори, і Мандела очолив державу, ставши першим в історії країни чорношкірим президентом.

«Завдяки перемовинам він досяг таких результатів, яких ніколи не зміг би досягти шляхом насилля або спротиву», – писав про Манделу біограф. Отже, які уроки може нам дати його історія?

Не піддаватися на тиск

Мандела проявляв гнучкість у переговорному процесі та був готовий на поступки, але не дозволяв собою маніпулювати. Урядовці неодноразово пропонували йому свободу в обмін на відмову від своїх політичних стратегій. Він відмовлявся і відповідав: «Лише вільна людина може вступати у перемовини. В’язень не може укладати угод».

Розуміти свого опонента

Сидячи у в’язниці, Мандела вивчав історію та культуру своїх політичних опонентів – білошкірих африканерів, що панували в умовах апартеїду. Також він присвятив багато часу ретельному аналізу конфлікту. Коли розпочався переговорний процес, Мандела засвідчив своє розуміння мотивів та інтересів суперника, що було сприйнято як знак поваги. Це стало важливою основою для порозуміння між сторонами.

Зосередитися на вирішенні конфлікту, а не на суперечках

Нельсон Мандела говорив: «Коли ви ведете перемовини, вашою метою має бути примирення, а не висування ультиматумів». Попри те, що Мандела славився своїм миролюбством та поблажливістю до опонентів, його стосунки з президентом де Клерком були досить напруженими. Вони часто сварилися, але все ж продовжували перемовини. Мандела розумів, що особиста антипатія не повинна стати на заваді політичній домовленості, від якої залежить доля всієї країни.

Пробачати своїх кривдників

Коли Мандела вийшов із в’язниці після 27-річного ув’язнення, він прагнув не розплати, а примирення і прощення. Замість того, щоб публічно засуджувати своїх суперників, він озвучував свою мрію про рівність та взаємоповагу представників різних рас. Перемігши на виборах, він запросив на інавгурацію осіб, які колись його засудили, як почесних гостей.

Усі сторони можуть лишитися у виграші

Мандела не вважав, що в політичному протистоянні мають бути переможці і переможені. Він казав, що перемогти має весь південноафриканський народ. Під час перемовин він переконував опонентів, що коли на зміну апартеїду прийде новий режим, білих не почнуть утискати. Коли відбулися вибори і Мандела очолив країну, він сформував мультиетнічний уряд та зробив де Клерка віце-президентом, прагнучи забезпечити добробут всім етнічним меншинам.

Ілюстрація – Derrick Egessa on Behance