Завдяки цьому центр Берліну не нагадує суцільний мол / Практики

Німецька урбаністка Катарина Георге про те, чому застаріли референдуми та наскільки громаді важливо приймати участь в розподілі міського бюджету

Київський Департамент містобудування та архітектури розпочав процес створення нового механізму прийняття рішень, пов’язаних з просторовим розвитком міста.

Найголовніший акцент ініціативи – розробка інструментів, що допоможуть громаді дійсно мати свій голос та займати вирішальну позицію у цьому механізмі. Наразі діючими українськими законами передбачено лише формальні процедури громадських слухань при розробці містобудівної документації – наприклад, генерального плану міста.

У безлічі міст Європи ці питання вирішуються публічно та прозоро, за максимальної участі громади. Саме тому, намагаючись врахувати європейський досвід, Департамент містобудування та архітектури розробив серію вільних заходів, що стануть підґрунтям для подальшої роботи у залученні громади. Програма складається з освітнього курсу та серії проектних воркшопів з вироблення конкретних механізмів.

Першою подією стала лекція берлінської урбаністки та СІМ-експертки при Департаменті містобудування та архітектури КАТАРИНИ ГЕОРГЕ, що розповіла про те, як берлінці борються з джентрифікацією, забудову столиці Німеччини після Другої світової війни та про силу громадської ініціативи. Пропонуємо до вашої уваги найцікавіші цитати спікерки.


	Розширення прав та можливостей громади є концептуально важливою частиною демократичного управління. Ті, хто потенційно залежать або зацікавлені в прийнятті рішення щодо міського простору мають бути максимально залученими в процес його прийняття, це аксіома. Громада певного району під час просторових змін у ньому має право не тільки сказати «так» або «ні», але й вирішувати «як саме і чому».


	Обережне відновлення міст – одна з основ сучасної урбаністики і правило, за яким працюють просторові зміни у Німеччині. Задовго до прийняття остаточного рішення громада отримує повну інформацію про планувальні втручання й одразу починає діяти. Наприклад, приймає активну участь у проектуванні – офіс ініціативної групи, до речі, має бути розташований на території проектувального об’єкту.


	Західний Берлін 70-х років відомий через громадські протести та досить жорстокі сутички молоді з поліцією. Що викликало протести? Нова політика міської влади щодо реновації міста після Другої світової війни. Влада хотіла зносити цілі квартали «застарілих» будівель, переселяти їх мешканців в інші райони. Будувати нові будинки та використовувати цю площу, враховуючи лише бізнес-інтереси – більшість території мали зайняти сучасні моли, торговельні центри та офіси корпорацій. Жилих будинків планувалося зовсім не багато – це мало бути елітне житло з божевільними цінами за оренду. Громада не погодилася, а будинки, що планувалося знести, шляхом сквотування зайняла активна молодь з антикапіталистичними позиціями. Забудовники не могли нічого зробити, їх плани руйнувалися. Влада намагалася витіснити активістів з будівель, але нічного не допомагало, втручання поліції лише спонукало агресію. Результатом конфлікту стали нові правила обережного відновлення міста за участі громади. Завдяки цьому зараз центр Берліну виглядає так, як має, а не нагадує суцільний мол.


	Міський бюджет завжди має бути прозорим. Громада сама розставляє пріоритети та вирішує, коли і на що витрачати ці гроші. Прозорий міський бюджет – це найкращий антикорупційний інструмент.


	Політики та адміністрація міста мають пропонувати громаді діалог у кожному питанні. Громада, в свою чергу, може погодитись на співпрацю лише за двох умов: процедура має бути договірною, а діалог відкритим.


	Процес прийняття спільного з громадою рішення – це рух знизу догори, а не навпаки. Шлях примітивного референдуму є застарілим та може бути використаний для спекуляцій.


	Сучасний вигляд Мітте (історичний центр Берліну) є майже ідеальним прикладом спільною роботи громади з владою. Реформування території зайняло роки, було розроблено комплексну програму прийняття кожного з рішень. Все почалося з публічних обговорень, потім ми звернулися до онлайн-технологій, де кожен мешканець міста міг висловити свою думку. Воркшопи та громадські дискусії демонструвалися по телебаченню, ми влаштовували експозиції майбутніх архітектурних об’єктів у музеях та публічних просторах, залучали навіть театр! Найважливішим був сам процес діалогу, а не бажання щось збудувати чи знести.


	Онлайн-діалог складався з кількох необхідних пунктів, що враховують інтереси кожного. Тому ми говорили з мешканцями про якість перебування на території, середню кількість громадських просторів та зв’язок з прилеглими територіями. Найскладнішими були питання про історичне значення локацій, дискусії у цьому напрямі точилися місяцями. Взагалі, питання «Що робити з історією?» є одним з найконфліктніших у сучасній урбаністиці.


	Мене досі дуже дивує та надихає приклад бразильської метрополії Порто Алегре. Кожного року 30 тисяч мешканців (близько 2% населення) цього міста об’єднуються та вирішують, яким чином має витрачатися міський бюджет. Вони самі складають плани підключення каналізаційних та електромереж до трущоб та проектують макети нових шкіл. В кінці кожного року вони презентують свої фіналізовані доробки мерії. Влада має право зробити лише невеликі зміни при будівництві.


	Берлін – дуже сучасне місто, але його мешканці ненавидять джентрифікацію. Найкращим прикладом цього є статус колишнього внутрішнього аеропорту «Темпельхоф». Колись він був єдиним варіантом сполучення між НДР та Західною Німеччиною. Літаки майже щосекунди підіймалися у повітря, щоб, наприклад, пролетіти всього кілька хвилин і дістатися з Західного Берліну у Східний. У 2008 році його закрили, й найкращі урбаністи та архітектори зі всього світу почали працювати над планами забудови та реформації вільної території розміром у 380 гектарів. Маю зізнатися, що серед варіантів нового використання території зустрічалися блискучі. Але люди були проти. Вони хотіли використовувати колишній аеропорт як рекреаційну зону, вільну від впливу джентрифікації, яку б неодмінно викликало реформування. Громада залучила навіть вчених, які довели, що забудовування викличе зміни у мікрокліматі міста. В результаті численних протестів та плебісциту «Темпельхоф» було віддано громадянам на найближчі десять чи двадцять років – зрозуміло, до наступного плебісциту. Зараз колишній аеропорт є унікальним та цілком вільним публічним простором величезних розмірів, що не має аналогів у світі. Там люди відпочивають, спілкуються, їздять на велосипедах (автомобільний рух на колишній злітній смузі заборонений – або пішки, або на двох колесах), влаштовують музичні фестивалі та арт-перфоманси. І все це відбувається на фоні будівлі терміналу «Темпельхова», що й найбільшою спорудою у Європі, і яку, здається, вже ніхто ніколи не знесе.

Автор

Bелика Ідея

ВЕЛИКА ІДЕЯ — платформа фінансування проектів через Спільнокошт / медіа соціальних інновацій

Як бізнесу залучати капітал через краудфандинг

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Упражнение по технике коллажа может быть вводным для разговора об эпохе постмодернизма, которая начинается в начале XX века и по мнению экспертов, продолжается до сегодня.

Читати статтю