Cтатистичні дані показують, що незалежно від фінансового статусу та політичних поглядів, ми всі хочемо, аби в світі було більше справедливості та рівності

Уявіть собі, що компанії з трьох людей треба розділити порівну пиріг, нарізаний на вісім порцій. Як же його поділити на рівні частки? Варіантів безліч, від несправедливих до більш-менш чесних.

Уявлення про адекватний розподіл ресурсів залежить від того, що ми розуміємо під справедливістю та рівністю, і нема різниці, що треба розподілити – пиріг чи матеріальні активи, які належать державі.

Протягом останніх десяти років ми та наші колеги провели ряд досліджень, аби зрозуміти, як розподіляються доходи та майно в Сполучених Штатах та інших країнах. Ми хотіли дізнатися, як люди уявляють ідеальний розподіл багатства.

Результати дослідження 2005 р., в якому взяли участь понад п’ять тис. американців, показали, що респонденти суттєво недооцінили стан існуючої майнової нерівності. Наприклад, опитувані вважали, що 60% всього багатства зосереджено в руках 20% американців; в ідеалі, респонденти б воліли, аби 20% американців розпоряджалися б 30% активів.

В дійсності, в руках у 20% американців знаходиться аж 85% багатства. З іншого боку, респонденти переоцінили рівень доходів найбідніших верств населення: вони припустили, що 20% американців з найнижчими доходами володіють 10% багатства; насправді, їм належить усього 0,1%.

У 2009 схожі цифри були отримані в результаті дослідження, в якому взяли участь більше 55 тис. респондентів з 40 країн. Респонденти відповідали на питання, якою має бути заробітна платня у керівників найвищого рангу у порівнянні з заробітною платнею некваліфікованих робітників. Опитувані зі США відповіли, що співвідношення складає 30 до 1, в той час як бажане співвідношення мало б бути 7 до 1. Реальне ж співвідношення перевищує 300 до 1. Цей патерн спостерігається в усіх країнах, де проходило опитування – від Аргентини до Данії, від Латвії до Південної Кореї; в кожній країні був суттєвий розрив між ідеальними та оцінними уявленнями про співвідношення зарплат.

Гіпотетично, різниця між уявленнями про ідеальний розподіл багатства мала б бути суттєвою – як серед багатих та бідних, так і серед людей з ліберальними чи консервативними поглядами; в реальності ми спостерігаємо вражаючий консенсус між респондентами. Графік, побудований за результатами дослідження 2005 р., показує, що кожна соціальна група опитаних воліла б мати рівніший розподіл багатства, ніж той, який вони оцінили як наявний або ніж той, який є в реальності.

Отримані результати вказують на кілька можливих рішень – як короткотермінових, так і довготермінових.

Перше рішення стосується громадської освіти.

Володіючи інформацією про існуючий стан речей, люди краще усвідомлюють, що нерівність – це серйозна проблема, яку потрібно вирішувати; інформування про нерівність в контексті цього дослідження – це показ людям, в якому місці шкали доходів вони знаходяться і в якому місці шкали вони могли б бути, якби економічні вигоди останніх десятиріч розподілялися б більш справедливо.

Друге короткотермінове рішеннявиявити суспільну думку щодо причин нерівності. Більшість людей вважають, що нерівність частково зумовлена старанною працею тих, хто заробляє більше, а частково – факторами, які не залежать від суспільства, наприклад, у випадку, коли хтось став багатим, отримавши спадок, або коли хтось потраляє за межу бідності, бо не таланить або через прикрий збіг обставин. Точка зору на низькі доходи як результат відсутності вибору позитивно впливає на підтримку справедливої системи розподілу багатства.

Наостанок, ми пропонуємо довготермінове рішення: розглядати проблему нерівності не як гру з нульовим виграшем, а як спробу збільшити розмір пирога/доходів. Наше дослідження демонструє, що люди думають про підвищення мінімальної оплати праці як конкретне рішення проблеми нерівності лише в тих випадках, коли це безпосередньо їх стосується, а не як про зміни, які позитивно вплинуть на економіку в цілому, тому таку парадигму треба змінити.

 

Ден Аріелі та Майкл Нортон

ideas.ted.com

Переклад: Інга Попеско

Від перекладача.
Ден Аріелі та Майкл Нортон стверждують, що тенденції, виявлені ними, є універсальними. Цифри, якими оперують дослідники, дійсно вражають. Але найбільш вражаючим – у позитивному розумінні – є сам факт наявності таких грандіозних досліджень, профінансованих державою та міжнародними організаціями. Чим більше людей усвідомлюють масштаб нерівності розподілу багатства, тим більша ймовірність, що ситуація з нерівністю буде змінюватися в кращу сторону.
На жаль, в Україні не проводилось таких тривалих і широкоосяжних досліджень нерівності. Держстатистика не враховує доходів тіньового сектору економіки, тому, опираючись лише на дані Міністерства доходів і зборів України, неможливо виявити об'єктивну картину як з реальними доходами, так і з нерівністю. Втім, деякі тенденції все одно можна простежити. Слідкуйте за наступними публікаціями на цю тему.
Автор
ВЕЛИКА ІДЕЯ — платформа фінансування проектів через Спільнокошт / медіа соціальних інновацій

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Візьміть на себе відповідальність не лише за зовнішні процеси, але і за свій внутрішній стан