# код міста франківська

 

Керівник компанії «Моріс Груп» про важливість популяризації легенд міста

Після Києва і Дніпропетровська програма міських перетворень «Код міста» прямує до Івано-Франківська. Що це за місто? Як воно змінюється за останні роки? Які його панівні ідентичності? Про все це розповідають активні особистості сучасного Франківська.

Як би це банально не звучало, вважаю, що найбільший потенціал міста в людях, які постійно перебувають в якомусь креативному пошуку нових ідей для зовнішнього образу міста, його ідентичності. Проте, на жаль така ідентичність міста поки не сформована.

 Я вважаю що найбільш доречно відтіняє роль нашого міста асоціативна паралель Івано-Франківська як українського Мюнхена.

Цю тему потрібно розвивати і підтримувати. Ми маємо наш внутрішній стержень, свою історію. нам потрібно відроджувати та популяризувати наші легенди та міфи, скажімо часів Короля Данила Галицького, які є зрозумілими та цікавими для європейців.

На мою думку зовнішньо місто стало менш привабливим через хаотичну забудову та перенасичення нав’язливої зовнішньої реклами. проте є і позитивні сигнали – це самобутні місця, заклади та проекти, які нещодавно з’явились у місті.

image

Моє улюблене місце – вулиця Шевченка (колись Липова), яка, як на мене, влучно характеризує наше місто. Окрім того маю багато спогадів пов’язаних власне з цією вулицею.


Код Міста

Матеріал створено в рамках програми «Код Міста»Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.


Автор
ВЕЛИКА ІДЕЯ — платформа фінансування проектів через Спільнокошт / медіа соціальних інновацій

Дискусія про ресурсність та адаптивність команд, проведена Go BiGGGA!, розкрила інструменти підтримки життєстійкості, вплив ментального здоров'я на продуктивність і стратегічні підходи до адаптації в умовах змін.

Ідеї учасників, які дані збирати, якою буде башта, виникали та змінювалися майже щодня, а з ними змінювалися й вони самі, і моє бачення, і наші розмови. Але якою б не була башта, вона буде «їхньою». Це буде історія про село, яке нарешті привласнюється, тому що стає їм відоме, власноруч вивчене. Те, що ми знаємо, не може бути відчуженим.