В останні роки погляди економістів та урядовців на те, що таке прогрес, змінилися. Замість того, аби вимірювати успіх як суто економічне зростання, дехто починає брати в розрахунок пережитий досвід, якість життя та благополуччя людей.

Серед країн, в яких була реалізована ідея економіки щастя, особливо вирізняється Бутан, де в 1972 році в ужиток було введено термін «валове національне щастя». Концепція економіки щастя набула особливої популярності в Латинській Америці, особливо в Болівії та Еквадорі. В цих країнах працюють програми, спрямовані на покращення життя громадян, а при прийнятті урядових рішень беруть до уваги кількісні показники рівня благополуччя.

В Еквадорі ця тенденція розвинулась у концепцію buen vivir, що буквально означає «хороше життя», але, на думку еквадорців, це поняття має ширший зміст. Концепція buen vivir почала розвиватися серед корінного населення Еквадору. В ній, передусім, йдеться про важливість добробуту усієї громади, а не про суб'єктивне відчуття щастя окремою особистістю, оскільки людина та її оточення не виокремлюється, а сприймається як неподільна частка загального цілого.

В той же час, buen vivir – це політичний феномен; його філософське підґрунтя перекликається з так званим «соціалізмом ХХІ століття», курс на який нині тримає низка латиноамериканських урядів.

Модернізація соціалістичного вчення викликана пошуком альтернативи капіталізму в американському стилі і необхідністю забезпечити справедливість для бідних верств населення. Едуардо Гудінас, експерт по buen vivir, визначає це поняття як «розвиток, сфокусований на досягненні рівня хорошого життя в широкому сенсі».

За реалізацію концепції buen vivir у Еквадорі відповідає Фредді Елерс, колишній тележурналіст. Шістдесятидев'ятирічний Елерс очолює так зване міністерство щастя, в якому працює близько 30 людей. Елерс каже, що президент Еквадору Рафаель Корреа доручив йому скоординувати роботу всього уряду, аби діяльність міністерства щастя дійсно поліпшувала добробут громадян.

Що саме мається на увазі під поліпшенням добробуру, поки що не зовсім ясно. Але у Елерса є багато ідей, і він вміє бути переконливим. Однією з ініціатив його міністерства є впровадження в шкільну програму уроків «цінностей і чеснот», а саме чесності, смиренності, великодушності та солідарності.

Елерс вважає, що ці цінності майже втрачені, тому уряд має пропагувати важливість цих чеснот і привертати до них увагу в школах, бізнесовому середовищі, в державних установах та у засобах масової інформації.

Ще одна ініціатива міністерства Елерса – це маркування вмісту цукру, солі та жирів у продуктах харчування, таким чином, люди будуть краще усвідомлювати, що саме вони їдять.

Окрім того, міністерство розробило «Національний план для досягнення добробуту», цілі якого охоплюють майже все: від енергії (на зміну викопному паливу мають прийти поновлювані джерела енергії) до спільного споживання і економіки взаємодопомоги.

Елерс також зацікавлений ​​у тому, аби уряд Еквадору враховував економічні цикли і був підзвітним за результати своїх дій.

Міністерство щастя співпрацює з Global Footprint Network, консалтинговою фірмою з Каліфорнії, над оцінкою техногенного навантаження економіки Еквадору на екологію в цілому та над розробкою стратегії, спрямованої на досягнення екологічної безпеки.

Елерс прагне до поширення еквадорського досвіду серед інших країн. «Ми не можемо собі дозволити продовжувати жити так, як зараз. Планета у нас лише одна, і її треба берегти. Ось чому так важливо поширювати знання про buen vivir», – каже Елерс.

Бен Шіллер

fastcoexist.com

Переклад: Інга Попеско