Перший день «Коду міста» в Івано-Франківську проходив в форматі освітньої частини. Гості лофтового громадського ресторану UrbanSpace100 заряджалися ідеями на тему дизайну, стратегічного планування та потенціалу міста.

Лектор 1: Рос Соколовський

Про лектора: дизайнер-винахідник, працював над створенням маси різноманітних систем, зокрема над проектами московської «Афіші»

Тема лекції: «Дизайн, математика та еволюція комунікацій»

1.

Намагайтеся масштабувати усі свої ідеї та рішення. Якщо вони працюють поза контекстом їх створення – це хороші ідеї. Візьмемо за приклад золотий перетин – це модель безкінечного масштабування. Воно нам здається красивим, правильним і його можна всюди застосувати, саме через те, що воно завжди кратне саме собі.

2.

Дюрер – один із перших, хто почав розуміти та описувати пропорції та те, як дивитись на світ, щоб мати змогу намалювати все, базуючись, зокрема, на античних вченнях. На його картині «Меланхолія» зображено три рівні розвитку людини, світу, чого завгодно. Перший рівень – показує ремесло, те, з чого людина починає розуміння світу. Більше занурюєшся в роботу – більше все розумієш. Поверхневе мислення має згубний ефект. Другий рівень – циркуль. Розуміння принципів, їх опис, людина бачить закономірності, розуміє початок і закінчення проблеми. Після усвідомлення другого рівня заробляння грошей вiдходить на другий план та починається розуміння принципів та поширення своiх знань та практик. Третій рівень – мiстичний, i досi до кiнця не описаний. Тут ми бачимо математичну сiтку Дюрера та багато iншого символiзму. Бачимо собор з недобудованими баштами. Це говорить нам про те, що якщо ви розумієте принцип побудови, то вам вже не потрібно змагатися у висоті.

3.

Є три рівні підходу до проблеми дизайну як сервісу: automation, solution, innovation. Automation – коли треба допрацювати стареньке або повільне. І це 99,9% заробітку усього українського аутсорсу. Solution – те, що потрібно вигадати, опис перетвориться в рішення. Innovation – створення чогось радикально нового, чим у нас поки не пахне. Це роблять лише окремі групи фрілансерів або невеличкi студii, але великі компанії – ні. Наскiльки я бачу, головний фокус великих украiнських аутсорс компанiй наразi це маркетинг самих себе на ринку, а не створення чогось якiсно нового.

4.

Чому люди користуються сітками сайту? 90% дизайнерів користуються ними абсолютно бездумно. Ми маємо певний набір інформації, бачимо тільки ритм, і по ритмічному набору ми можемо приймати рішення безвідносно до шрифту. Один і той розмір та інтерліньяж, але різні шрифти – і збитий ритм. Чим більш рівномірно – тим краще. Хороший дизайнер починає з налаштовування ритму.

5.

Треба створювати мікромодулі, наприклад, у нас 11 пікселів – мікромодуль, тобто весь сайт ми розкреслили мікромодулем в 11 пікселів. У нас можуть бути на сайті відео, фотографії і їх пропорцii мають враховуватись в побудовi цiлоi системи. Коли фотографії не влазять, дизайнер починає «кропити» світлини, що не можна робити. Пропорцii треба поважати.

6.

Дизайнерам рекомендую прочитати: «Трактати Дюрера», «Живая цифра Павела Косенка», Designing News Francesco Franchi, Jan Tschichold.

Лекторка 2: Ольга Дятел

Про лекторку: робить проекти «Інша Освіта» та «Студії живої історії», в високій увазі до інновацій вбачає невміння працювати з історією.

Тема лекції: «Жива або мертва історія: інновації, які ховають історію або дають їй життя»

7.

Історія зараз більше знаходиться в науковому середовищі, але її дуже мало на «людському» рівні. Бо якщо брати навіть події чи заходи, то історія не є темою, про яку громадськість хоче говорити. Як показала ситуація в Криму, може бути дуже багато маніпуляцій з історією.

8.

В інноваціях завжди є питання: хто визначає, що є інновацією. Під час одного з проектів «Студій живої історії» в Маріуполі дівчинка робила екскурсії. Здавалося б, що тут інновативного? Але судячи з того, як розійшлася інформація про цю подію, ми розуміємо, що в рамках свого контексту вона є вкрай інновативною.

9.

Прірва між креативними просторами та не-креативними музеями – велика. Скільки музеїв та виставкових залів мають бодай сторінку в fb? Музей в Косіві, де люди інтерактивно можуть одягати на себе історичний одяг може виглядати більш інновативно, ніж будь-який музей у Франківську.

10.

Дуже цікаво побути «новим» у місті, адже це дає можливість вірити в те, у що давно вже не вірять, бачити потенціал в тому, що вважали безнадійним. Коли я лише переїхала в Франківськ і ми шукали приміщення для подій. Ми побачили виставковий зал Спілки художників. Місцеві жителі попереджали нас: не йдіть туди – там совок. Проте ми зайшли познайомилися з директором, він пообіцяв нам передзвонити, і в підсумку нам вдалося домовитися провести там дві події.

11.

Якщо ви працюєте з темою історії та інновації вам варто: 1. сприяти співпраці креативного та не-креативного, 2. дивитися на місто очима новачка, 3. піклуватися про тих, для кого ця інновація.

Лектор 3: Микола Скиба

Про лектора: директор «Агенції культурних стратегій», опрацьовує статистичні дані різних українських міст, на цьому матеріалі планує створити «Навігатор сталого розвитку» з критеріями розвитку міст.

Тема лекції: «Потенціал міста Івано-Франківськ: Де шукати код доступу? Хто і як може ним скористатися?»

12.

Як дивитися на місто крізь дані? Дані може народжувати будь-що. Можна поставити датчик звуків і фіксувати інформацію, як рухаються комахи. Але що робити з цими даними? Якщо не поставимо запитання: що ми хочемо робити з містом, то жодна інсайдерська інформація не допоможе.

13.

Що таке місто? Що таке потенціал міста? Важливо розуміти, що це місто в собі вміщає, куди воно рухається. Місто не народжується з села, місто протистоїть ландшафту, створює власний. Там є якесь інтенсивне життя, є робота. Місто – театр життя. Місто – це машина, наприклад, яка робить логістичні операції і має свої обмеження. Місто має травму індустріального минулого, і для багато кого воно є ще і теперішнім. Модель стосунків з містом дуже проста – хтось на вершині – бізнес, олігарх, який має медіа, політики, сервіс – викачує прибутки. Місто – це робочі місця, гроші, які обмінюються на час.

14.

Є інший погляд на місто – дуже концентрований електорат. Це щось більше, ніж робочий час, це піксель волі, що змінюється на своєрідну «гречку» – наприклад, на прокладений асфальт. І тоді потенціал міста – скільки голосів буде отримано.

15.

Треба дивитись на місто як на великий публічний простір. Місце неконтрольованих і безкінечних інтеракцій. Чим більше нейронних зв’язків встановлюється в мозку – тим більше ідей, рішень, тим більш продуктвний носій сірої речовини. Місто можна порівняти з мегамозком. Тоді ми розуміємо, що потенціал – це не тільки ресурси, а майбутнє, соціальні зв’язки, інновації і креатив. У міста є п’ять стейк-холдерів: креативний клас, венчури, бізнес, адміністрація, освіта. Всередині них креативний потенціал: люди, знання, навчання.

16.

Івано-Франківськ виник в уяві, а потім вилився в архітектоніці. У Івано-Франківська колосальний ресурс – не кожне місто має свій літературний текст. Прохасько, Андрухович, Єшкілєв. Це породжує міський міф, візії і настрої. Як їх комунікувати з повсякденням – виклик, але і ресурс, який потрібно обробляти і капіталізувати.

17.

На інноваційність впливають цінності. І в першу чергу треба розвивати: аналітичні проекти, нетворкінг, освітні воркшопи, розвиток критичних видань, дискусії. Потрібно знайти спільне рішення, читання і коментування.

Лектор 4: Володимир Воробей

Про лектора: Разом з своєю компанією «PPV Knowledge Networks» розробляє системні рішення для різних громадських бізнесових та муніципальних ініціатив, є прихильником при створенні проектів врахування максимальної кількості інтересів.

Тема лекції: «Взаємодія у місті – гравці, формати взаємодії та соціальний капітал»

18.

Моя мета – дати вам кілька інструментаріїв, три основні з них: аналіз суспільних систем, аналіз зацікавлених сторін та стратегічне планування.

19.

В місті працює багато гравців, які визначають правила. Якщо ви збираєтесь реалізовувати проект, вам не завадить знати, скільки таких гравців, як вони працюють. Ми часто стикаємося з людьми, які мають чудові проекти, але при цьому вони нежиттєздатні, бо вони не відчувають свій суспільний ландшафт.

20.

Якщо ви живете не при комунізмі, а при капіталізмі – як ми, в вашому суспільстві зазвичай діють три важливі сектори: громада, влада і бізнес. Крім того є медіа та наднаціональні структури, але для початкового аналізу, можна їх не враховувати. Зараз відбувається цікава річ – функції в суспільстві амальгуються. Ми живемо в світі, де всі ці ролі змішуються.

21.

Ми працювали в Бурштині і виявили цікавий факт. В уявлені людей є певний «дехто», хто має вирішити їх проблеми. Люди кажуть, було б добре, якби вивозили сміття, або відремонтували роботу. Я питаю хто саме мав би це зробити? Люди зазвичай не знають, хто виконує цю функцію і вважають, що її мав би робити «дехто». Моя ідея в темі міських систем – не повинно існувати «декого». Бо якщо є «дехто» – є безвідповідальність і речі не стаються. Ми мусимо знати хто – мер, департаменти чи організації громадянського суспільства – відповідає за конкретне завдання.

22.

Для стратегічного планування можна намалювати дві картинки: 1. бажаний кінцевий результат, 2. стратегічний підхід або інструменти (це може бути редизайн, залучення інших гравців, вихід на міжнародні ринки абощо). Стратегічне планування – це вибір найкращого інструменту або стратегічного підходу для досягнення бажаного кінцевого результату.

23.

У Львові є питання електронного квитка. Європейський банк реконструкцій і розвитку виділив кошти, щоб у нас не було талончиків. У нас є гроші, але – єдина проблема – у нас немає варіантів, як ця система має виглядати. У нас є сім робочих груп, але немає фінального рішення. І у нас п’ять років немає електронного квитка. А чому це відбувається? Бо у нас немає стратегічного планування і спільного бажаного кінцевого результату. Ми не знаємо, як мала б працювати система електронного квитка згідно нього.

24.

В українців є позиція: якщо я маю ідею – то її вкрадуть. Це називається соціальний капітал – у нас низький рівень соціальної довіри. Не бійтеся, що вкрадуть ідеї. Навпаки, у нас в суспільстві брак людей, які готові брати відповідальність за їх втілення. Люди радше готові підказувати зацікавлені сторони та суспільні системах. Тому ті, хто втілюють ідеї будуть завжди попереду.

 25.

При втіленні проектів, говоріть з абсолютно нетрадиційними людьми – не лише з друзями та знайомим, а також з старшими людьми з «женщінами», які сидять у міськраді.

Матеріал створено в рамках програми «Код Міста». Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.