В січні було оголошено прийом заявок від програмістів для участі в першому некомерційному інкубаторі ІТ-проектів на основі відкритих даних «1991». Результатом проекту мають стати стартапи, які б робили державні данні більш прозорими і дружніми для громадян.

«Велика ідея» зустрілася з ініціатором цього проекту – ДЕНИСОМ ГУРСЬКИМ – засновником громадської організації SocialBoost та радником прем'єр-міністра України з питань відкритих даних, – щоб розпитати які саме переваги від відкриття даних отримає пересічний користувач, як зменшити збитки агросектору та чому легше стати успішним стратапером в Силіконовій долині, ніж в Україні. 

У 2012 році ми почали робити хакатони, і вже після першого зрозуміли, що багатьом проектам потрібна структурована інформація, якою володіє держава. І виявилось, що в Україні взагалі відсутні відкриті дані – є Закон про доступ до публічної інформації, і в найкращому випадку, що можна зробити – надіслати запит, а отримати – абияк відсканований документ.

Ми зайнялись проектом, який би перетворив відкриті дані в інститут, брали участь у розробці законопроекту та постанови про відкриті дані, а також розробили і передали у власність держави портал відкритих даних.

Нічого дивного немає – платформа, на якій це зроблено, використовується в інших країнах. У Великобританії в 2006 році запустили перший у світі такий портал, розробка виявилася успішною, вони зробили її opensource, і теоретично кожна країна може взяти собі цю систему, адаптувати, і зробити державний портал відкритих даних.

Всі вони схожі між собою – приблизно однакова структура і трохи різняться інтерфейси. Ми розробили портал, віддали в держсектор, нові хакатони показали, що відкриті дані потрібні, люди ними користуються. Таким чином, легітимізували саму тему, дали зрозуміти, що законопроект необхідний. Процес запустився, сам портал працює і перебуває у власності Державного агентства з питань електронного урядування, де його трохи допрацювали за державні кошти, на нього завантажується інформація. До цього ж Держагентству належать самі сервера з даними.

Постанова Кабінету міністрів щодо відкритих даних передбачає відкриття 327 державних баз даних і реєстрів, багато з яких є обов’язковими для всіх міністерств чи муніципалітетів. Насправді буде відкрито набагато більше, і це має статись до кінця березня цього року.

На сайті також є функція – додати важливу інформацію, де користувачі можуть писати аргументований запит щодо публікації відсутніх на сайті даних. І раз на місяць збирається кросміністерська робоча група з відкритих даних, яку я веду, і на цих зібраннях ми розглядаємо такі запити, і якщо дійсно потрібно додатково відкривати певні дані, то Держагентство формує запит – і ланцюжок дій працює.

У свою чергу ми зрозуміли, що хакатони – це класно. Приходять молоді люди, щось розробляють, обираються переможці, які отримують трохи грошей, але ці справді великі молодці ідуть у понеділок на роботу, і ми не маємо можливості якось впливати. Доводиться за ними бігати, зв’язувати з держструктурами, допомагати знаходити фінансування і т.д.

 Ми вирішили почати все заново – створити інкубатор, що підтримується урядом.

І уряд розумітиме – якщо інкубатор відібрав проект, то проект хороший і йому точно потрібно допомагати дістати дані, а учасники проекту усвідомлюватимуть, що гратимуть у серйозну гру, доведеться пройти інкубаційну програму тривалістю майже у два місяці, після закінчення якої в них має бути складена певна модель грантового чи комерційного для державного сектору. Інкубатор повинен випускати періодично нові і нові проекти. У нас діятиме постійний конкурс прийому заявок, скоро закінчується перша хвиля набору, і вкінці березня хочемо випустити перший цикл проектів.

Фокус нашого інкубатора «1991» зосереджений на декількох аспектах. Перший – ті сектори економіки, де багато даних, але практично немає жодних цифрових сервісів. Це агросектор, енергетика та інфраструктура, до якої належить транспорт, митниця, і в кожному з цих секторів є багато даних, але немає жодного сервісу ні для фермерів, ні для логістичних компаній, ні для енергетичних компаній.

Ми спілкувались із Нафтогазом – там є певна внутрішня система, якої вже недостатньо. Маємо такі задачі як гейміфікація енергоспоживання українських ТЕЦ, аби зрозуміти, де найбільше споживання енергії, адже вона нерівномірно розподіляється по країні.

 Українські фермери користуються планшетами – відслідковують трактори по GPS, аби знати, чи тракторист сидить вдома чи працює в полі.

Це можуть дозволити ті, у кого більше п’яти тисяч гектарів землі, але це єдина функція, якою вони користуються. Зараз ми отримуємо проекти, які пропонують аналізувати родючість землі, держзакупівлі для правильного планування своєї фермерської діяльності.

Другий аспект – електронні сервіси, що базуються на державних реєстрах. Якщо я, наприклад, хочу використовувати API реєстру фізичних і юридичних осіб, то не можу цього з вулиці зробити. Мені, мабуть, потрібно підписати якусь угоду з Міністерством юстиції , отримати доступ і я зможу робити базову електронну послугу. А ми хочемо здійснити децентралізацію базових електронних послуг. У нас є igov.org.ua, але таких порталів повинно бути більше.

Держава повинна відповідати за надання, цілісність, повноту і достовірність даних, а ринок – за надання послуг. І тоді все працює нормально – ніякої корупції, українські розробники мають що робити на українському ринку.

Третій компонент – аналітичні системи всередині міністерств: статистика, операційні показники з областей.

 Приходять міністри на засідання Кабінету міністрів і що роблять? Сидять з блокнотиками. Стоять комп'ютери, але фактично вони цим не користуються.

Хоче дізнатись якийсь показник – питає в радника, а якщо радників більше ніж один, то отримує декілька різних чисел, хоча питання ставив одне і те ж. Тому, мабуть, потрібно, щоб були мобільні додатки – для статистики, операційних показників, прогнозування. І це все в цивілізованому світі є. У нас 100 тисяч програмістів у країні, а ніхто не знає, як до теми даних з держсектору підступитись. А ми зробили віконце, яке полегшить доступ.

Четвертий компонент – місцеві проблеми. ЖКГ, ями на дорогах, освітлення. Громадянські проекти, пов'язані з громадським активізмом, smart city. І конкурс на проекти з цієї тематики в нас буде трішки пізніше.

Не всі міністерства хочуть відкривати дані, але ключові дуже зацікавлені в цьому проекті –Міністерство інфраструктури, Міністерство фінансів, Міністерство аграрної політики, Міністерство економіки, Міністерство екології.

Інші міністерства не проявляли активності. Є дані, які вони зобов’язані опублікувати згідно з постановою, але сказати, що вони найняли радника з цієї теми, ходили на всі засідання – це не так. Чи будуть вони займатись цим тепер? Мабуть, що так, адже буде система рейтингування міністерств, і перші особи країни раз на півроку отримуватимуть звіт, де буде вказано – оці міністерства молодці, а ці чомусь у хвості. І виникатиме логічне питання: чому? Це як з інтеграцією системи державних закупівель – хтось дуже цього хотів, а інші зрозуміли, що нікуди дітися.

 Для простих людей цей процес означатиме ліквідацію корупції, бо державні органи опублікують більше даних, а також нові електронні сервіси, що базуються на даних.

Наприклад, хочемо проаналізувати держзакупівлі, або звернення громадян, чи те саме фермерство – це робота з даним, яких багато, і складно розібратися. Але якщо є мобільний додаток, що дозволить знайти найближчий дешевий аспірин, то використовується одразу декілька наборів даних – відкриття транспортного розкладу, держреєстр ліків. І розуміємо, що одній аптеці аспірин дали, а іншій ні. Можливо, історія про аспірин не така крута, але якщо це стосується інсуліну – це інше питання.

Україна – це агрокраїна, класний клімат, і ми втрачаємо від неефективності агросектору ледь не 50 %. У нас з енергетикою все добре, але це також не працює. Енергокомпанії готові платити за класний сервіс. У нас інфраструктурні сполучення значні – ми магістраль між Європою і Азією, і теж є чим займатись і що оптимізувати. Для внутрішнього ринку можна зробити купу класних проектів з подальшою їх монетизацією. І тому ми радо допоможемо тим, хто хоче щось робити для країни.

Дуже легко зробити проект, з яким поїдеш в Долину, отримаєш інвестиції і будеш його там розвивати. Може, не так і легко, але складніше зробити проект в Україні і стати успішним стартапером. Нашому середньому бізнесу треба сервіси, громадянам також потрібні нові сервіси. І відкриті дані – це сировина, з якої можна ліпити сервіси для ринку тут, і я хочу бачити український appstore, у якому купа додатків, що базуються на відкритих даних.