– Як виникла ідея створити лекторій Public Science?

– З самого початку в нас було два ідейні засновники – я і Аріанна Хмельнюк. Так сталось, що ми одночасно прийшли до цієї ідеї і одночасно її створили. Аріанна довгий час думала над тим, як показати, що в нас в Україні є «уми». Я також рухався в тому ж напрямку, хоча ми навіть не були знайомі. Я любив дивитись канал «Діскавері», де якийсь дядько мені щось цікаве розказує і думав, що, мабуть, класно це робити лайвом – запрошувати науковців, які б розповідали про цікавинки цього світу.

Є багато людей, які роблять дуже класні і пізнавальні речі, і про це ніхто не знає. А в певний момент ми з Аріанною познайомились, за розмовою я сказав, що вже рік маю таку ідею, але не вистачає людини, яка б мені допомогла її зорганізувати.

І ми вирішили, треба робити проект. Не було ні назви, ні розуміння, як це працюватиме. Вирішили, що треба робити – і почали. Подумали, що маємо написати комусь класному – хто в нас класний вчений?

Ми йому написали на ЦЕРНІвський імейл – і він відповів. Він погодився – і так, рівно рік тому, з’явився Public Science . Ми вигадали це в лютому, долучили нашого друга, хорошого дизайнера Олега Білого. Ми знайшли партнерів, однодумців – це «Часопис», і так, лише на ентузіазмі пішло-поїхало.

Хочемо показати, що наука – це круто, сучасно, без сталінського ампіру та іншого маразму. Адже навіть цікаві корисні речі, але написані нудно в радянському підручнику, нікого не цікавлять , а якщо змінити обгортку і подати під іншим соусом – то з’явиться інтерес.

Спершу наша робота була неструктурованою, лекції ніяк не пов’язані тематично між собою, нова лекція – нова тема. Ми шукали науковців з усіх царин науки – фізиків, біологів, хіміків та інших, але зараз вирішили сфокусуватися на трьох основних напрямах: «фізика атомного ядра», «астрономія» і «фізіологія, медицина». Хочемо робити цикл лекцій на кожну з цих тем, аби був повноцінний лекторій.

– Хто ваша аудиторія? Які слухачі приходять на лекції? Як ви їх знаходите?

– Знаходимо через Фейсбук. Приходять від школярів до пенсіонерів, у нас дуже вільний формат, лекції тривають по дві години, а потім година – відповіді на питання. Кожна людина може поставити своє найбільш, як вона сама вважає, дурне питання, і отримати відповідь.

Буває так, що школярі ставлять складні питання, особливо це було відчутно на лекції з ядерної фізики – про фаркліонну плазму, а я сиджу і тільки дивлюсь, нічого не розуміючи. І спікер такий: «О, клас, прекрасне питання», і починає відповідати.

А на Кліма Чурюмова, який відкрив комету, взагалі пенсіонери приходили. Ми робили анонс на радіо – вони почули і прийшли. Але основний потік людей – це плюс-мінус 25 років, ті хто нещодавно закінчили університет або студенти. Кожна людина, лектор, якого ми намагаємось запросити – унікальний, і вони дуже зайняті.

Важко спрогнозувати, що раз у два тижні точно матимуть час, аби прочитати лекцію. Також багато з відвідувачів каже «ні», от цього вівторка я не можу, пари в інституті чи ще щось. Але зараз я хочу, аби це був комплексний підхід, повноцінний лекторій, аби люди могли прийти і прослухати чотири лекції з астрономії. Що таке астрономія, як дивитись в тут трубу, як розрізняти об'єкти ближнього і дальнього космосу. Хочемо вже давати знання.

– Чи є у вас конкуренти?

– Так, купа, і ми цим пишаємось.Ми моніторили ринок, було купа лекцій про музику, кіно, вони дуже класні, але не про науку. І ми були першими, хто задав тренд. З'являються лекторії, наші лектори туди ходять, і я вважаю, що це дуже класно.

Якість продукту дуже важлива. Ми часто обпалювалися, хотіли, щоб було ось так, а виходило інакше. Як в будь-якому університеті є лектори, які знають, але не можуть донести, а є такі, як то кажуть, «свічки», на яких ходять, як на фестивалі на хедлайнерів. І ми шукали саме таких.

Декілька разів траплялися «фейли» – не те, що вони погано розповідали, проте виглядало як монотонне бубніння. І ми намагаємось шукати спеціалістів, які можуть цікаво і змістовно прочитати лекцію.

– Скільки приблизно осіб приходить на лекцію?

– По-різному. Це залежить від теми і ... Від теми. Здебільшого від 50 до 100, бувало 165. Це багато. На значній кількості лекціях люди стоять, слухають. Але бувало, що на класних лекціях з математики було зовсім небагато. Не знаю чому. Можливо, що це було одразу після Нового року.

Я пішов в університет Шевченка на кафедру математики, знайшов професора, який заодно виявився і гросмейстером, але прийшло мало людей. Здебільшого ходять на лекції по фільмах, адже люди дивляться кіно — і думають, о, це цікаво.

Також успішною була лекція з криптології – які бувають шрифти, як їх ламати. Якість продукту і цікава тема – це базові принципи успішності лекції. На Королюка приходило багато людей, тобто все, що на слуху – приводить людей.

– А які для вас виклики?

– Є глобальні, є локальні. Глобальні: хочемо зробити фестиваль науки в Києві – як фестиваль їжі, тільки замість бургерів стоїть девайс, там щось переливається і є спец, який про цей девайс розповідає. І другий челендж — хочу зібрати гроші для талановитого юного українського науковця на стажування за кордоном, чи на втілення його наукової роботи.

Локальні – якість продукту. Формат подачі інформації. Усе має бути в стилі рок-н-рол, я люблю рок, у нас всі люблять рок. Зовнішній вигляд, систематизація інформації, методологія. Теми ми вигадуємо самі, знаходимо спікера, і кажемо – розкажи так і так , але про цю тему. Трапляється, що пару разів робили класичні лекції, але ми просимо викласти тему, тому багато часу приділяємо зовнішньому вигляду.

У нас девіз – про просте говорити складно, а про складне – просто.