ВЕЛИКА ІДЕЯ попросила ІВАНА СОЛЬСЬКОГО та АНАСТАСІЮ ТУМАНОВУ допомогти розібратися, кому і чому варто йти на фестиваль De:coded та що від нього очікувати.

Чи хотіли би ви мати робота-прибиральника?

Як пояснити семирічній дитині, що таке De:coded? Найпростіше було б запитати: «Чи хотіла би ти мати робота, який буде прибирати замість тебе в кімнаті?» Технології насправді ближчі, ніж здаються.

De:coded – це місце, де збираються люди, щоб вчитися від інших та спільно створювати корисні та захопливі речі.

Здебільшого на таких фестивалях люди проявляють себе як митці. Вони пишуть ігри, створюють картини, і таким чином себе висловлюють, і діляться результатами. Це новий тип взаємодії, коли стираються кордони, де немає неможливого.

Ці люди намагаються об’єднати світи – технології з мистецтвом, електроніку зі спортом, інформатику з біоінженерією. Наприклад, на демовечірці Revision був evilbot, учасники там стібалися з ситуації – був дуже крутий кодер, який в якийсь момент пішов у політику, і в політиці він став «лайном».

Ми ще досі в пошуку такого strong message для De:coded. Хоча вперше De:coded проводився у 2006 році. Його ідеолог – Віталій Гамуга. У 2016, думаю, найближчий посил фестивалю – «змінюй середовище». А де тут технології? Технології – це потужний інструмент, який може пришвидшити ці зміни.

Є така книжка Артура Кларка «Космічна одіссея». Там розповідається про таємничий чорний моноліт, який з’являвся на різних планетах та широтах. Це щось, що не було створене природою, це результат інопланетного розуму. В якийсь момент він з’явився серед мавп, і завдяки ньому вони навчилися ходити, користуватися «розумними» знаряддями праці – почали еволюціонувати.

Ми проводили паралель, що De:coded – це свого роду моноліт, який з’являється щороку, потім зникає, але коли він є, то він об’єднує людей і допомагає середовищу еволюціонувати. 

Як перетворити Львів з аутсорсингової ІТ-столиці в винахідницьку?

Ми завжди чітко відчували, що Львів – це перетин різних культур та традицій. А мультикультурність – це якраз одна із причин високої швидкості розвитку регіонів або країни. У Львові це є, але ми цим потенціалом не користуємося на повну потужність.

Тут є багато талановитих людей і більшість з них працюють на аутсорсі. Це споконвічна проблема – працювати в спокійному режимі на великі ІТ-компанії чи створювати продукти, які розвивають. De:coded потрібен для того, щоб стимулювати технологічне продуктове винахідництво. І навіть якщо порівнювати з тим же Києвом, у Львові повільніше усе рухається, менше свободи і духу ризику.

Якщо цитувати Євгена Сисоєва, який добре розуміє ринок та знає зріз по ІТ-стартапах в Україні, є стартапи в Харкові та Києві, а у Львові – немає. І це правда, тут айтішники ще не готові закидати свою роботу та повністю віддаватися власній справі.

Тому De:coded – це подія для того, щоб перетворити Львів з аутсорсингової ІТ-столиці, в винахідницьку. Це місце, яке може бути демонстрацією того, як є у світі, і як воно може бути у нас, і як ставити ще вищі цілі.

Наприклад, є художники, а є портретисти. Портретисту достатньо намалювати образ середньостатистичної краси або наблизитися до оригіналу, вони не намагаються створити нове, краще, унікальне.

Фестиваль збирає людей, які слідкують за трендами і намагаються робити якісні речі. Ці 3-5% людей збираються, вони транслюють цю візію і, як воронка, можуть засмоктувати у свою філософію творення. 

Навіщо хотіти привезти з Італії гуманоїда, який відкриває вино?

В нас багато класних лекторів з України. Ми дуже хотіли привезти закородонних гіків, але це будемо планувати на наступні роки.

Серед учасників з закордону є зареєстровані люди з Польщі, Німеччини, декілька фінів, із Санкт-Петербургу їдуть, є також п’ять команд із Білорусі, які в роборейсі беруть участь.

В такому плані, в такій концепції, в такому масштабі, як завод зв’язків та продуктів, фестиваль відбувається вперше. У нас в Україні теж є люди, які створюють подібні технології, – величезні квадрокоптери, розумні системи доставок, роботи-гуманоїди.

Також нам хотілося б привезти робота-гуманоїда з Італії, який переміг на конкурсі гуманоїдів. Він свердлить стіни та відкриває вино… 

Де у Львові поставити пам’ятник першому комп’ютеру?

У нас є робочий екземпляр комп’ютера «ПК-01 Львів», перший з яких був випущений у 1986 році, який ми хочемо інтегрувати в простір міста. Була ідея поставити йому у пам’ятник та транслювати меседж, що у Львові завжди були розумні люди і своя історія створення українських технологічних продуктів.

Нашим заводом «Лорта» було випущено 90 тисяч копій, і він мав би забезпечити школи усього Радянського Союзу, аби там калькулювали діти. Не склалося – розпад Союзу...

Ми думали про вулицю Лесі Українки, де немає жодного пам’ятника і доволі багато місця. Ми хоті саме інтерактивний пам’ятник, а не інсталяцію. Питання вандалостійкості є важливим, але це історія, в якій хотілося б зробити акцент і на триваючому символізмі.

Варіант «пам’ятника», над яким ми думали, це чорний куб метр на метр і на ньому скляний куб, де розміщений наш комп’ютер. Там стоїть касетник, на подобі тих, з яких раніше запускали усі програми. В ідеалі – до клавіатури можна підключитися зі смартфона та на BASIC створювати відеоігри. По суті, це віддалене керування пам’ятником. А ще можна було б написати софт, який би давав змогу спілкуватися.

Просту версію ми обов’язково зреалізуємо до фестивалю, а більш продуманий варіант обов’язково випливе найближчим часом. Пам’ятнику комп’ютеру у Львові бути.

Якби я був учасником фестивалю… 

Іван Сольський організатор фестивалю

Якби я був учасником, мій фестиваль виглядав би так. Я би прийшов зранку, зарання дізнавшись про конкурси, де я можу себе проявити. Мені було б цікаво написати примітивну стьобну гру. Я би прикинув, де би я міг щось кльове познімати та теж викласти на конкурс. Походив би по виставці та поспілкувався з людьми, які попривозять свої стартапи. Я би точно прийшов на робототехніку та відвідав воркшоп по фізичному зламу, бо мені цікаво як працюють відмички, як можна звільняться з наручників. І якщо би мені стало нудно, я би перемістився до хлопців, щоб з чуваками в хробачки worms armageddon. І тут я б побачив, що не так багато часу лишилося. Доробив би та залив на конкурс свою роботу і пішов би на відкриття шоу спілкуватися з людьми… А на другий день там уже дрони, змагання з роботехніки, інші спікери...

Анастасія Туманова організаторка фестивалю

Я би завчасно подала свій стартап на Startup Validator. Прийшла би зранку на воркшоп, який займає лише півдня, тому у мене було б ще багато часу. Мені б хотілося прорватися до науковців, щоб зрозуміти, що таке біоінженерія, біоінформатика в Україні. Для мене було б цікаво піти подивитися на медіамистецтво, щоб зрозуміти його змісти і сенси, послухати Яніну Пруденко про лабораторію для художників і програмістів, яка планується у Львові. Спустилася би на виставку, трохи поспілкувалася б дизайнерами.. Також я б дуже хотіла б потрапити на візіонерські семінари про непотрібність програмістів (посміхається). Через те, що я стартаперка і мені важливо було б знайти собі команду людей, я би подивилася на результати змагань програмістів та познайомилася б з тими, хто мені видався цікавим.