«Мистецькі експедиції» – культурологічний проект, заснований два роки тому у Києві. У його межах українські митці на волонтерських засадах мандрують маленькими містечками України та об’єднують свої зусилля, щоб творити нові цікаві проекти і саме там стимулювати появу нових мистецьких імпульсів.

Проект «Мистецькі експедиції» став ініціатором проведення першого фестивалю «Острог-Ренесанс», який нещодавно відбувся в Острозі. Наскільки відчутним є взаємозв’язок міста та Острозької академії у будні і свята ВЕЛИКА ІДЕЯ розпитала у керівниці та ініціаторки створення «Мистецьких експедицій» ЛЮДМИЛИ ГАРАРУК.

– Людмило, чому Острог і чому Ренесанс?

– 440 років тому, коли заснували Острозьку академію, тривала ренесансна доба на Острожчині. Тут жили князі Острозькі. Вони збирали в Острозі митців, вчених. Тут була видана «Острозька Біблія», і була така, притаманна ренесансній добі, толерація різних віросповідань, різних національностей.

Князь запросив до Острога італійських архітекторів, тому ренесансну добу тут добре відчутно навіть у тодішній архітектурі: у ренесансному стилі збудована Кругла Вежа Острозького замку, Луцька брама. Тобто ренесансна доба пов’язана з розквітом мистецтва, освіти та культури в Острозі.

А тепер, коли відродилася Острозька академія, ми вирішили, що це знову ознака ренесансу у місті. Своїм фестивалем ми хочемо ці ренесансні традиції поглибити і підсилити.

– Перший фестиваль «Острог-Ренесанс» було присвячено 440-літтю від заснування Острозької академії. Відтак перший етап фестивалю пройшов у стінах першого вишу Східної Європи, а другий уже вийшов за його межі і пронісся вулицями міста, залами архітектурних пам’яток та завершився святкуванням Дня міста. Як взаємодіяли місто, університет та «Мистецькі експедиції»?

– Ми зініціювали проведення фестивалю «Острог-Ренесанс», але його співорганізаторами були також міська рада та Острозька академія. Мета нашого фестивалю – поєднати місто й університет. Через якусь таку подію, яка відбуватиметься тут періодично, також можна зробити місто більш туристично-привабливим.

Ми вже думаємо над тим, щоб не робити наступні фестивалі по два тижні, а зробити по одному-два дні, але раз на сезон, – для того, щоб підтримувати привабливість міста впродовж року.

Основною аудиторією фестивалю були діти, молодь та інтелігенція. А загалом містяни реагували на фестиваль, як і люди по всій Україні.

В Острозі є кілька середніх шкіл та одна музична, якій цього року виповнюється 60 років. Тому ми організували багато подій саме для дітей, діти відкривали наш фестиваль. А з дітьми приходили батьки.

– Знаю, що на деякі заходи Ви закликали людей одягатися, як в ренесансну добу. Острожани ваш заклик почули?

– Так, першого червня, коли розпочався другий етап фестивалю, ми закликали містян одягати ренесансний одяг. Але цього не сприйняли серйозно. Хто закликав, той і ходив у ренесансному одязі: голова управління культури міської ради п. Ольга Лозюк, я приїхала у сукні…

Останнього дня фестивалю, коли ми здійснили ренесансну ходу, реконструктори та студенти були одягнуті у ренесансний одяг. Також у межах фестивалю відбулося дитяче дефіле у ренесансному одязі, конкурс літературних персонажів. Поки що ця ідея острожанам не стала рідною, але ми будемо думати, яким чином наступного разу таки втягнути їх у це ренесансне дійство.

– Як Острозька академія долучилася до проведення фестивалю?

– Академія була співорганізатором. Студенти працювали волонтерами, а викладачі навіть дещо змінили свої лекційні плани, дозволяючи студентам відвідувати концерти, лекції та дебати фестивалю.

Це тільки організатори фестивалів мріють про те, що 100% людей зацікавляться їхньою подією. Насправді, все відбувається поступово. Десь 30% людей, приналежних до Острозької академії, були залучені до організації фестивалю.

Приїхали студенти з Донецького університету, який базується у Вінниці, та Глухівського педагогічного університету. Вони провели цікаву дебатну гру у британському парламентському форматі на тему евтаназії. Обов’язковою для всіх гостей була екскурсійна програма: по університету, в краєзнавчий музей, тобто – замок князів Острозьких, у музей книги. Думаю, було б дуже добре, якби Острог прийняв і розвивав свою ідентичність як університетське містечко європейського зразка.

– Яку роль у житті міста сьогодні відіграє Острозька академія?

– Академія сьогодні займає ключову роль у розвитку Острога. Університет – це дві з половиною тисячі студентів, викладачі і «заочники». Наразі у самому центрі міста виш добудовує нові корпуси – також у ренесансному стилі. Там зможуть навчатися ще близько двох з половиною тисяч студентів.

Академія дає містянам робочі місця, адже старі підприємства тут давно закриті. Тобто острожани працюють в академії, вчаться тут, здають житло студентам з інших міст, котрі не можуть або не хочуть жити у гуртожитках. Студенти купують продукти харчування у місті, харчуються у різних закладах. Дві з половиною тисячі студентів для такого містечка, в якому офіційно проживає понад 15 тисяч людей, – це багато.

Через фестиваль «Острог-Ренесанс» ми прагнули поєднати академію і місто, щоб вони почали взаємодіяти ще й на інтелектуальному, культурному, мистецькому рівнях. Перший фестиваль показав нам глибину цієї проблеми і підказав, яким чином можемо пробувати її вирішити. Те, що є зараз, - це не протистояння, але, я б сказала, що це відсутність якогось спільного бачення вектора розвитку.

Поряд з академією вже збудували котеджне містечко, де можуть замешкати викладачі вишу. Можливість отримати робоче житло – це також стимул для викладачів.

Серед почесних професорів Острозької академії – Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, багато вчених із Польщі, США, Канади. Острозьким студентам можна позаздрити, бо, хоч вони навчаються у такому провінційному містечку, куди веде не дуже гарна дорога, але бачать і чують більше, ніж студенти багатьох вишів у великих обласних центрах.

– Що означає для Острога – бути університетським містечком?

–  Це європейська традиція – розташовувати університети у маленьких містечках. Йдеться про те, щоб молодь могла зосередитися на навчанні. Студенти в маленьких містечках не витрачають часу на добирання до вишу, – вони можуть добратися до нього пішки, тут свіже повітря, чистіша вода, довкола природа.

Поволі академія впливає на розвиток цілого міста. Її випускники йдуть працювати у міську та районну владу. Я впевнена: поступово, через кадри, Острозька академія абсолютно змінить місто.

На фестиваль до Острога приїхало кілька музикантів світового рівня. Це Валентин Сильвестров, Кирило Стеценко... Я розповіла їм про Острог, про академію – і тому це місто їх зацікавило. Але Валентин Сильвестров також прибув на офіційне запрошення, адже в Острозькій академії йому вручили звання Почесного доктора.

– Музична частина програми фестивалю була справді вражаюча. Як Вам вдалося запросити таких зірок світової сцени?

– Ми представили всім запрошеним конкретну концепцію і мету фестивалю, яка полягає у тому, щоб відновити традиції класики для широких верств населення. Нам не все задумане вдалося, але в перспективі в Острозі будуть концерти класичної музики під відкритим небом. В Острозькій академії, до речі, є фортепіано марки Steinway, одна дочка ректора – відома у світі оперна солістка Ольга Пасічник, а друга – піаністка Наталія Пасічник.

Для студентів академії найкращі українські та закордонні викладачі провадять навчальний курс музичної культури. В Острозі є музична школа, в якій навчається близько 300 дітей. І це вже наша цільова аудиторія. Також є дві загальноосвітні школи, гімназія. Місто маленьке, а діти впливатимуть на своїх батьків: спершу батьки шиють дітям костюми на концерти, а потім самі приходять їх послухати. Під час останнього концерту, який відбувся у межах фестивалю «Острог-Ренесанс», виступала українська скрипалька Богдана Півненко, а перед нею – діти переселенців з Донеччини сестри-скрипальки Анна і Софія Кисляк та Олександра Хмара з Києва. На цей концерт острожани вже приходили родинами.

– Наступний фестиваль буде?

– Обов’язково буде.

Ми вирішили об’єднати міста, пов’язані з родиною Острозьких. Ця родина – з роду Рюриковичів, князів Литовських. Князь Костянтин Острозький був старостою Брацлавським, що недалеко Вінниці. Тобто Вінничина була під правлінням князів Острозьких. Також він та його родина поховані в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.

Тепер йдеться про те, щоб відновити там надгробок Костянтина Івановича Острозького. В межах фестивалю ми організували в Києві презентацію моделі цього надгробка. Також домовилися з директором заповідника, що події фестивалю «Острог-Ренесанс» надалі будуть відбуватися і на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. І тоді наш фестиваль, можливо, буде вже називатися «Острог-Київ-Ренесанс».

А якщо події будуть у Вінниці, то «Острог-Вінниця-Ренесанс». Це буде гарний і вмотивований привід об’єднати міста, пов’язані з родиною князів Острозьких. А таких міст дуже багато – і в Україні, і за кордоном.

Наш проект «Мистецькі експедиції», загалом, має на меті об’єднувати митців, ініціативних культурних діячів з різних містечок, створювати умови для їхньої співпраці. Наприклад, ми були в Глухові – і запросили Глухівський університет до Острога. Були у Вінниці – і звідти запросили Донецький університет до Острога. Так познайомилися представники Донецького, Глухівського й Острозького університетів, і тепер між ними, можливо, виникне постійна співпраця. Я це називаю «комунікативне мереживо».

Подорожуючи в межах проекту, в різних містечках і селах України ми зустрічаємося з краєзнавцями, з істориками, і таким чином по-новому вивчаємо історію України. В Україні 26 тисяч сіл. І майже в кожному є клуб, який не працює. А не працює, тому що нема кадрів, нема кому займатися культурною роботою. Тому ми хочемо надати хоч маленький імпульс, хоча б щось показати. У великих містах – в Києві, у Львові – подій надзвичайно багато, а в віддалених містечках і селах не відбувається майже нічого.

А це європейська традиція – проводити фестивалі саме у маленьких містечках. Тому що там ти справді відпочиваєш. Поєднання відпочинку і мистецької події – дуже корисна традиція. Щоби відпочити, треба справді поїхати з великого міста хоча би на кілька днів – туди, де річка, де пташки співають, туди, де чути, як шумлять дерева, а на вулицях нема такого інтенсивного руху.

Матеріал створено в рамках програми «Код Міста». Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.