#код малого міста

 

Організаторка фестивалю «Острог-ренесанс» Людмила Гарарук про відновлення княжих традицій Острога, роль Академії в житті міста та приїзд на фестиваль Валентина Сильвестрова.

«Мистецькі експедиції» – культурологічний проект, заснований два роки тому у Києві. У його межах українські митці на волонтерських засадах мандрують маленькими містечками України та об’єднують свої зусилля, щоб творити нові цікаві проекти і саме там стимулювати появу нових мистецьких імпульсів.

Проект «Мистецькі експедиції» став ініціатором проведення першого фестивалю «Острог-Ренесанс», який нещодавно відбувся в Острозі. Наскільки відчутним є взаємозв’язок міста та Острозької академії у будні і свята ВЕЛИКА ІДЕЯ розпитала у керівниці та ініціаторки створення «Мистецьких експедицій» ЛЮДМИЛИ ГАРАРУК.

– Людмило, чому Острог і чому Ренесанс?

440 років тому, коли заснували Острозьку академію, тривала ренесансна доба на Острожчині. Тут жили князі Острозькі. Вони збирали в Острозі митців, вчених. Тут була видана «Острозька Біблія», і була така, притаманна ренесансній добі, толерація різних віросповідань, різних національностей.

Князь запросив до Острога італійських архітекторів, тому ренесансну добу тут добре відчутно навіть у тодішній архітектурі: у ренесансному стилі збудована Кругла Вежа Острозького замку, Луцька брама. Тобто ренесансна доба пов’язана з розквітом мистецтва, освіти та культури в Острозі.

А тепер, коли відродилася Острозька академія, ми вирішили, що це знову ознака ренесансу у місті. Своїм фестивалем ми хочемо ці ренесансні традиції поглибити і підсилити.

– Перший фестиваль «Острог-Ренесанс» було присвячено 440-літтю від заснування Острозької академії. Відтак перший етап фестивалю пройшов у стінах першого вишу Східної Європи, а другий уже вийшов за його межі і пронісся вулицями міста, залами архітектурних пам’яток та завершився святкуванням Дня міста. Як взаємодіяли місто, університет та «Мистецькі експедиції»?

Ми зініціювали проведення фестивалю «Острог-Ренесанс», але його співорганізаторами були також міська рада та Острозька академія. Мета нашого фестивалю – поєднати місто й університет. Через якусь таку подію, яка відбуватиметься тут періодично, також можна зробити місто більш туристично-привабливим.

Ми вже думаємо над тим, щоб не робити наступні фестивалі по два тижні, а зробити по одному-два дні, але раз на сезон, для того, щоб підтримувати привабливість міста впродовж року.

Основною аудиторією фестивалю були діти, молодь та інтелігенція. А загалом містяни реагували на фестиваль, як і люди по всій Україні.

     
  Якщо спостерігати в різних містах, то острожани під час фестивалів нічим не відрізняються від мешканців Глухова чи інших містечок. Та сама частка інертності. Та сама частка «Ану, чим ви нас тут здивуєте?».  
     

В Острозі є кілька середніх шкіл та одна музична, якій цього року виповнюється 60 років. Тому ми організували багато подій саме для дітей, діти відкривали наш фестиваль. А з дітьми приходили батьки.

– Знаю, що на деякі заходи Ви закликали людей одягатися, як в ренесансну добу. Острожани ваш заклик почули?

Так, першого червня, коли розпочався другий етап фестивалю, ми закликали містян одягати ренесансний одяг. Але цього не сприйняли серйозно. Хто закликав, той і ходив у ренесансному одязі: голова управління культури міської ради п. Ольга Лозюк, я приїхала у сукні…

Останнього дня фестивалю, коли ми здійснили ренесансну ходу, реконструктори та студенти були одягнуті у ренесансний одяг. Також у межах фестивалю відбулося дитяче дефіле у ренесансному одязі, конкурс літературних персонажів. Поки що ця ідея острожанам не стала рідною, але ми будемо думати, яким чином наступного разу таки втягнути їх у це ренесансне дійство.

– Як Острозька академія долучилася до проведення фестивалю?

Академія була співорганізатором. Студенти працювали волонтерами, а викладачі навіть дещо змінили свої лекційні плани, дозволяючи студентам відвідувати концерти, лекції та дебати фестивалю.

Це тільки організатори фестивалів мріють про те, що 100% людей зацікавляться їхньою подією. Насправді, все відбувається поступово. Десь 30% людей, приналежних до Острозької академії, були залучені до організації фестивалю.

     
  Якщо говорити про лекції, які відбувалися в межах першого етапу фестивалю, то перша була присвячена місцю сучасного університету. Мистецтвознавець з Києва Діана Клочко розповідала про університетські містечка Європи – Кембрідж, Саламанка, Болонья, Оксфорд та інші. Була дискусія про перетворення міського простору: що варто зробити в Острозі, щоби міський простір став ще комфортнішим для життя.  
     

Приїхали студенти з Донецького університету, який базується у Вінниці, та Глухівського педагогічного університету. Вони провели цікаву дебатну гру у британському парламентському форматі на тему евтаназії. Обов’язковою для всіх гостей була екскурсійна програма: по університету, в краєзнавчий музей, тобто – замок князів Острозьких, у музей книги. Думаю, було б дуже добре, якби Острог прийняв і розвивав свою ідентичність як університетське містечко європейського зразка.

– Яку роль у житті міста сьогодні відіграє Острозька академія?

Академія сьогодні займає ключову роль у розвитку Острога. Університет – це дві з половиною тисячі студентів, викладачі і «заочники». Наразі у самому центрі міста виш добудовує нові корпуси – також у ренесансному стилі. Там зможуть навчатися ще близько двох з половиною тисяч студентів.

Академія дає містянам робочі місця, адже старі підприємства тут давно закриті. Тобто острожани працюють в академії, вчаться тут, здають житло студентам з інших міст, котрі не можуть або не хочуть жити у гуртожитках. Студенти купують продукти харчування у місті, харчуються у різних закладах. Дві з половиною тисячі студентів для такого містечка, в якому офіційно проживає понад 15 тисяч людей, – це багато.

Через фестиваль «Острог-Ренесанс» ми прагнули поєднати академію і місто, щоб вони почали взаємодіяти ще й на інтелектуальному, культурному, мистецькому рівнях. Перший фестиваль показав нам глибину цієї проблеми і підказав, яким чином можемо пробувати її вирішити. Те, що є зараз, - це не протистояння, але, я б сказала, що це відсутність якогось спільного бачення вектора розвитку.

     
  В усвідомленні міста і баченні майбутнього Острога академія набагато випереджає його мешканців. Острозька академія дуже прогресивна. Тут відбуваються десятки і сотні цікавих лекцій і подій, приїжджають викладати лектори, професори і науковці з цілої України та різних країн світу.  
     

Поряд з академією вже збудували котеджне містечко, де можуть замешкати викладачі вишу. Можливість отримати робоче житло – це також стимул для викладачів.

Серед почесних професорів Острозької академії – Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, багато вчених із Польщі, США, Канади. Острозьким студентам можна позаздрити, бо, хоч вони навчаються у такому провінційному містечку, куди веде не дуже гарна дорога, але бачать і чують більше, ніж студенти багатьох вишів у великих обласних центрах.

– Що означає для Острога – бути університетським містечком?

–  Це європейська традиція – розташовувати університети у маленьких містечках. Йдеться про те, щоб молодь могла зосередитися на навчанні. Студенти в маленьких містечках не витрачають часу на добирання до вишу, вони можуть добратися до нього пішки, тут свіже повітря, чистіша вода, довкола природа.

Поволі академія впливає на розвиток цілого міста. Її випускники йдуть працювати у міську та районну владу. Я впевнена: поступово, через кадри, Острозька академія абсолютно змінить місто.

На фестиваль до Острога приїхало кілька музикантів світового рівня. Це Валентин Сильвестров, Кирило Стеценко... Я розповіла їм про Острог, про академію – і тому це місто їх зацікавило. Але Валентин Сильвестров також прибув на офіційне запрошення, адже в Острозькій академії йому вручили звання Почесного доктора.

– Музична частина програми фестивалю була справді вражаюча. Як Вам вдалося запросити таких зірок світової сцени?

Ми представили всім запрошеним конкретну концепцію і мету фестивалю, яка полягає у тому, щоб відновити традиції класики для широких верств населення. Нам не все задумане вдалося, але в перспективі в Острозі будуть концерти класичної музики під відкритим небом. В Острозькій академії, до речі, є фортепіано марки Steinway, одна дочка ректора – відома у світі оперна солістка Ольга Пасічник, а друга – піаністка Наталія Пасічник.

Для студентів академії найкращі українські та закордонні викладачі провадять навчальний курс музичної культури. В Острозі є музична школа, в якій навчається близько 300 дітей. І це вже наша цільова аудиторія. Також є дві загальноосвітні школи, гімназія. Місто маленьке, а діти впливатимуть на своїх батьків: спершу батьки шиють дітям костюми на концерти, а потім самі приходять їх послухати. Під час останнього концерту, який відбувся у межах фестивалю «Острог-Ренесанс», виступала українська скрипалька Богдана Півненко, а перед нею – діти переселенців з Донеччини сестри-скрипальки Анна і Софія Кисляк та Олександра Хмара з Києва. На цей концерт острожани вже приходили родинами.

– Наступний фестиваль буде?

Обов’язково буде.

     
  Острозька академія – це надзвичайно потужний інтелектуальний центр. Беручи до уваги досвід першого фестивалю, другий ми будемо робити дещо інакше. Він буде присвячений князям Острозьким і проходитиме не тільки в Острозі, але й у Києві та Вінниці.  
     

Ми вирішили об’єднати міста, пов’язані з родиною Острозьких. Ця родина – з роду Рюриковичів, князів Литовських. Князь Костянтин Острозький був старостою Брацлавським, що недалеко Вінниці. Тобто Вінничина була під правлінням князів Острозьких. Також він та його родина поховані в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.

Тепер йдеться про те, щоб відновити там надгробок Костянтина Івановича Острозького. В межах фестивалю ми організували в Києві презентацію моделі цього надгробка. Також домовилися з директором заповідника, що події фестивалю «Острог-Ренесанс» надалі будуть відбуватися і на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. І тоді наш фестиваль, можливо, буде вже називатися «Острог-Київ-Ренесанс».

А якщо події будуть у Вінниці, то «Острог-Вінниця-Ренесанс». Це буде гарний і вмотивований привід об’єднати міста, пов’язані з родиною князів Острозьких. А таких міст дуже багато і в Україні, і за кордоном.

Наш проект «Мистецькі експедиції», загалом, має на меті об’єднувати митців, ініціативних культурних діячів з різних містечок, створювати умови для їхньої співпраці. Наприклад, ми були в Глухові і запросили Глухівський університет до Острога. Були у Вінниці – і звідти запросили Донецький університет до Острога. Так познайомилися представники Донецького, Глухівського й Острозького університетів, і тепер між ними, можливо, виникне постійна співпраця. Я це називаю «комунікативне мереживо».

Подорожуючи в межах проекту, в різних містечках і селах України ми зустрічаємося з краєзнавцями, з істориками, і таким чином по-новому вивчаємо історію України. В Україні 26 тисяч сіл. І майже в кожному є клуб, який не працює. А не працює, тому що нема кадрів, нема кому займатися культурною роботою. Тому ми хочемо надати хоч маленький імпульс, хоча б щось показати. У великих містах – в Києві, у Львові – подій надзвичайно багато, а в віддалених містечках і селах не відбувається майже нічого.

А це європейська традиція – проводити фестивалі саме у маленьких містечках. Тому що там ти справді відпочиваєш. Поєднання відпочинку і мистецької події – дуже корисна традиція. Щоби відпочити, треба справді поїхати з великого міста хоча би на кілька днів – туди, де річка, де пташки співають, туди, де чути, як шумлять дерева, а на вулицях нема такого інтенсивного руху.


Код Міста

Матеріал створено в рамках програми «Код Міста»Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.


Віртуальна реальність та роботи — уже в лікарняних палатах 

Треба «пережити» минуле міста по-новому заради його майбутнього