Як податися на найбільшу європейську грантову програму у сфері культури? Що потрібно для успіху? Коли найближчий дедлайн?

З початку цього року наша держава як країна Східного партнерства ЄС змогла приєднатись до програми Європейського Союзу «Креативна Європа», підписавши відповідний договір і внісши на старті символічну суму один євро.

Українські організації у сфері культури отримали можливість долучатись до цієї масштабної програми з загальним бюджетом 1,46 млрд євро, спрямованим на підтримку культурного, аудіовізуального, креативного секторів протягом 2014–2020 років у 39 країнах.

Як заповнювати заявку, де шукати партнерів, який напрям обрати? – про це всіх зацікавлених покликане інформувати Національне бюро «Креативної Європи» в Україні. У нашому огляді спробуємо відповісти на основні питання стосовно цієї вагомої програми підтримки.

Які індустрії можуть подаватися?

«Креативна Європа» має дві підпрограми: «Культура» і «Медіа». Перша стосується підтримки розвитку, просування культурного й креативного секторів (театр, література, музика, виставки, перформанси). Друга, на яку передбачено понад половину бюджету програми, – кіно- та аудіовізуальних індустрій (художні й документальні фільми, серіали, фестивалі, нові технології та нові медіа).

Мова не лише про «готовий продукт», а й про розвиток відповідного середовища, своєрідний лікнеп: можливе фінансування цільових кампаній із кінограмотності, проектів зі створення кінострічок тощо.

За 25 років існування підпрограми «Медіа» у розвиток адуовізуального сектора вкладено понад 2,4 млрд. €, причому з 1991 ця сума стабільно зростає. Скажімо, Чехія за період з 2007 до 2015 рр. в рамках підпрограми отримала майже 20 млн євро: кошти пішли на виробництво фільмів, підтримку кінофестивалів (таких, як фестиваль у Зліні чи присвячений тематиці прав людини фестиваль документального кіно), просвітницьких і дистрибуційних проектів Інституту документального кіно тощо.

Загалом «Креативна Європа» має зо два десятки різних каналів (або напрямів), які стосуються певного вектора чи виду діяльності: наприклад, у «Медіа» – «Навчання», «Фестивалі», «Доступ до ринків» (підтримка спеціалізованих, тематичних ярмарків, форумів, формування баз даних й онлайн-платформ на зразок Cineuropa – кількамовного порталу про кіно та аудіовізуальну галузь), у «Культурі» – «Європейські платформи», «Європейські мережі», «Проекти у галузі співробітництва», а також «Художній переклад».

В рамках останнього заплановано підтримати – а йдеться про переклад, видання, промоцію книг – 4500 творів. Є і низка премій – літературна, архітектурна, інші, а також програм, серед яких уже відомі українцям «Європейська столиця культури», «Дні європейської спадщини».

Що потрібно для участі та успіху?

– Команда

На участь у «Креативній Європі» може претендувати організація, що має статус юридичної особи впродовж не менше, ніж два роки, є активною у своїй сфері. Якщо вона має класну ідею чи просто бажання рости, то повинна знайти собі партнерів із різних європейських країн (зараз саме час для цього!), з якими і сформує команду – потужний міжнаціональний консорціум.

Для маломасштабних проектів потрібно мінімум три, для великих – принаймні шість партнерів. Їм усім доведеться багато комунікувати – аби продумати чіткий план дій, спланувати бюджет, домовитись про розподіл обов᾿язків та відповідальність сторін. Для ефективної роботи важливими є знання англійської мови та готовність до певних бюрократичних процедур.

Як шукати партнерів? У пригоді стануть власна база контактів, професійні мережі, комунікація з культурними аташе й освітньо-культурними інституціями на зразок Ґьоте-Інституту чи Британської Ради, а також спеціалізовані заходи (фестивалі, конференції) і сайти (як culture360, рубрика «Організації»). В Українському бюро «Креативної Європи» теж запустять сайт, де зокрема буде й пошуковик «partner search».

У формуванні команди керівниця Національного бюро програми в Україні Ірина Вікирчак радить дотримуватись географічного балансу (шукати потенційних партнерів у різних регіонах Європи, зокрема, крім держав-членів ЄС, і в Ісландії, Норвегії, країнах Східного партнерства, Європейської політики сусідства), а також подбати про фахове різноманіття (якийсь незвичний мікс професіоналів із різних сфер куди цікавіший, ніж кооперація музикантів із музикантами).

Також, зважаючи на брак досвіду мобільності й роботи з подібними програмами, українським організаціям не варто відразу претендувати на статус головного партнера (який відповідає за укладення угод тощо), можна почати з «асоційованого партнерства». У «Креативній Європі», зрештою, змагаються саме проекти, а не країни чи установи.

– Проект

Проект має стосуватись формування й залучення нової аудиторії (наприклад, вразливих груп населення, як-от особи з обмеженими фізичними можливостями), розробки нових бізнес-моделей, обміну практичними навичками й підвищення кваліфікації. Шанси на успіх зростають, якщо ідея – інноваційна, а ефект від її утілення – тривалий.

Варто мати на увазі, що у різних напрямах «Креативної Європи» – неоднакові схеми фінансування. Грант може становити 50, 60 чи 80% від загального обсягу коштів, передбачених на певний тип проекту, однак це ніколи не буде повне фінансування.

Де взяти решту грошей? Є варіанти: власні ресурси учасників консорціуму, грант (від регіональних чи загальнонаціональних органів влади, фондів), меценатство, спільнокошт-кампанія чи діяльність, спрямована на залучення коштів (скажімо, продаж квитків).

– Заявка

Головний і асоційовані партнери проекту мають зареєструватись на Порталі учасників. Отримавши ідентифікаційний код учасника, заповнюють заявку (знадобляться останні версії Adobe Reader), яку відправляють до Виконавчого агентства з питань освіти, аудіовізуальних засобів і культури у Брюсселі (EACEA). Туди ж слід доставити й роздрук заявки та інші необхідні документи.

Підготовка заявки займає приблизно місяць, а то й більше, тож це завдання – вже дуже близько! Звісно, треба вкластись у дедлайни: очікувані терміни подачі заявок – перші числа жовтня. Рішення щодо проекту у Брюсселі приймає близько 300 експертів, національні бюро програми на це не впливають (вони лише інформують, консультують усіх зацікавлених). Заявку розглядають півроку: тож планувати старт проекту можна на травень-червень 2017.

Де шукати інформацію?

Більше й детальніше про програму можна дізнатись на сайті «Креативної Європи», сайті «Культура і креативність», веб-сторінках представництв програми у Великій Британії, Німеччині тощо. Є також відповідні групи у Twitter, LinkedIn, Facebook (1, 2) та. Незабаром має запрацювати й український веб-ресурс.

«Також проводять спеціальні семінари-тренінги. У березні відбулася зустріч в Івано-Франківську. А цієї осені ми плануємо за підтримки Міністерства культури провести два семінари у Дніпрі та Києві, на які запросимо як експертів щодо діяльності програми, так і представників успішних проектів, що отримали фінансування від "Креативної Європи"», – розповідає Ірина Вікирчак.

Хто буде першим з України?

В Україні першопрохідцями до «Креативної Європи» є представники театру. Так, Київський національний театр оперети спільно із колегами з Польщі, Угорщини, Словаччини, Великої Британії та Бельгії планує реалізувати проект «Цифрова оперета» – створити веб-портал, де будуть розміщені оцифровані оперети та мюзикли.

За словами директора-розпорядника Київської оперети Олени Циби, такий формат дозволить долучити до музично-театрального мистецтва нову аудиторію, наблизити до українського глядача європейські творчі здобутки, а до європейського – наші.

Заявку готує й «Гогольфест». У консорціумі – з десяток українських та іноземних театрів: молоді режисери від кожної з установ «мандруватимуть» театрами-учасниками проекту й готуватимуть короткі постановки, які потім об’єднають в один спектакль. Для наших фахівців, як вважають у команді «Гогольфесту», це нагода ознайомитись з іноземним досвідом, підходами в режисурі, сценографії. Консорціум сподівається на грант у розмірі 100 тис євро, а творці «Цифрової оперети» – 1 млн. євро.

Навіщо це все?

«Креативна Європа» сприяє розвитку різних сфер культури, обміну знаннями й навичками, популяризації інноваційних і креативних підходів. Не менш важливим є і розширення контактів й активізація співпраці між країнами, що реалізовується на рівні як мультинаціональних команд, так і через змістове наповнення проектів.

Скажімо, якщо мова про кінофестиваль, то в його програмі обов᾿язково має бути половина іноземних стрічок принаймні з 15 країн.

Завдяки програмі ЄС шанс розвиватись отримує й окремий талант, і організація, і певний сектор культури, і, зрештою, ціла країна. Наприклад, Хорватія у рамках «Креативної Європи» сумарно на різні проекти отримує близько одного млн євро на рік. Однак гроші – це не все і далеко не головне; найважливіше, що програма дає стимул для розвитку культури й підвищення якості культурного продукту – через міжнародну кооперацію, мобільність, нові знання і практики, переосмислення ролі культурного менеджера, стратегування діяльності тощо.

Інвестуючи у той чи інший проект, Євросоюз насправді інвестує у важливі для нього цінності. Знання, освіченість, інноваційність, культурне різноманіття, права людини, доступність благ кожному – ключові концепти, з якими в об’єднаній Європі пов’язують майбутнє і які прописані в низці стратегічних документів ЄС.

Безумовно, пропоновані для «Креативної Європи» ідеї мають відповідати цьому баченню й актуальній проблематиці сучасної Європи (до прикладу, питання біженців, порозуміння), а водночас – пропонувати щось своє, нове та оригінальне. Тож – варто пропонувати, тим більше, що, як зауважує Ірина Вікирчак, інтерес до України з боку закордонних партнерів є.

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Із сімдесяти опитаних Українським Інститутом Майбутнього експертів та практиків 46, що складають 70 %, оцінили ймовірність збереження ручного режиму керування освітою на місцях на 9-10 балів за десятибальною шкалою.