Аби молодь не хотіла їхати звідси

Аби молодь не хотіла їхати звідси

263 9 хвилин хв. читання
21.09.2016

#код малого міста

 

Менеджер культурного центру «Теплиця в Слов’янську»: Це наша спільна відповідальність, що в одній частині України зараз іде війна

«Там завжди тепло, є чайник і Wi-Fi», «Тут добре. Тут є душа», «Був. Молодці в квадраті» так відомі й невідомі загалу користувачі фейсбуку відгукуються про Платформу ініціатив «Теплиця» у Слов᾿янську. Цей майданчик на вулиці Василівській, 49 магнітом притягує і місцевих жителів, і гостей Слов᾿янська. Але «Теплиця» – не просто комфортний відкритий простір, а місце для зростання – через спілкування, саморозвиток, пропагування довіри та соціальних навиків, без яких громадянське суспільство просто не може існувати.

Про «Теплицю» ВЕЛИКІЙ ІДЕЇ розказує менеджерка платформи Ганна Авдіянц зі Словянська і менеджер проектів Львівської освітньої фундації (ЛОФ), історик Любомир Лещук зі Львова.


«Коли повернулись додому, з’явилось бажання робити щось суспільно корисне»

про старт проекту після окупації

Анна: У 2014 році, коли зі звільненням нашого міста після окупації ми повернулися додому, з’явилось бажання робити щось суспільно корисне. В той час у сусідньому Краматорську з’явився молодіжний простір «Вільна Хата». Це класний проект, і ми зрозуміли, що саме такого майданчика не вистачає в нашому місті.

Ініціаторами створення «Теплиці» були місцеві активісти: це зовсім різні люди, у кожного власний шлях до цієї ідеї, але ми об’єдналися – і кожен зробив свій внесок у її розвиток до реального проекту. Львівська освітня фундація допомогла нам отримати фінансування для старту і підтримує до цього часу.

Любомир: Минулого року мої друзі з ЛОФ запросили мене у Слов’янськ – долучитись до процесу заснування молодіжної платформи (тоді ще без назви). Там було кілька місцевих волонтерських груп, які дуже хотіли щось робити, зокрема створити щось на зразок «Вільної Хати» у Краматорську.

Ми не змогли відмовити активістам зі Слов’янська. Зустрілись, поговорили – почалась робота над платформою: місцева команда знайшла приміщення, міркувала над назвою, можливими акціями.

16 травня 2015 року «Теплиця» відкрилася й діє до сьогодні. Основним її кістяком були Аня Авдіянц, Олексій Овчинніков (знайшов перше приміщення, у центрі Слов᾿янська), Марія Келій, ще декілька дівчат. На початках до процесу долучалось багато людей, але потім із різних причин дехто відійшов.

«Більше людей стали небайдужими»

про бум активізму на Сході

Любомир: «Теплиця» – не «імпортований» проект, а продукт внутрішнього переживання. Якщо раніше більшості було байдуже, громадянська позиція пасивна, то з початком війни, звільненням міста після окупації у головах людей щось перевернулось. Раніше рівень громадського активізму на сході й півдні України порівняно із заходом, Києвом не був високий: окремі структури, як Комітет виборців України, молодіжні організації (на зразок «Поштовху» в Донецьку) діяли, але вони не мали широкої підтримки.

Тепер динаміка є не просто позитивна, а дуже позитивна. Не маю конкретних даних, але, за моїм внутрішнім відчуттям, багато людей стали небайдужими.

image

Основним нашим (волонтерів із Галичини) завданням була підтримка місцевого активізму: допомогти, дати початкові ресурси громадським рухам, щоб далі вони вже розвивались самі. Мається на увазі не тільки фінансова чи ресурсна підтримка, а й передача досвіду, скажімо, як влаштовувати акції. Часом люди хочуть щось робити, але бояться висловити ідею чи не мають однодумців, – тоді їм просто треба сказати «Чому не можна зробити? Ми можемо!».

«Ми ніколи не оголошували "приносьте книжки" – люди самі почали це робити»

про нові мурали та активних бізнесменів

Анна: Зараз «Теплиця» – це неформальне місце для розвитку, простір можливостей. Нашою цільовою аудиторією є молодь, хоча ми проводимо заходи для людей різного віку та інтересів. Саме молоді люди були від зародження платформи, починаючи із прибирання приміщення під майбутню «Теплицю».

Зараз в «Теплиці» звучить музика сучасних українських виконавців, нова музика, працює бук кросинг. Ми ніколи не оголошували «приносьте книжки» – люди самі почали це робити і вже сформувалася доволі велика бібліотека, в основному це сучасна українська література.

Любомир: Хоча про Слов᾿янськ у більшості негативне уявлення (зокрема як про місце, звідки розійшлись антиукраїнські ідеї), мої перші враження про нього були позитивні, а з часом стали ще ліпші. У місті багато чого змінилось. Зокрема візуально: з᾿явились мурали, нові кав᾿ярні. Багато різних заходів, щотижня щось відбувається.

image

Наприклад, парк «Шовковичний»: там дуже класний директор, він багато всього пробував робити, та самому це складно, а коли долучились активісти, парк почав активно розвиватись – зробили зонування, проводять різноманітні акції. Важливо, що громадські ініціативи стосуються не тільки культурної, а й інших сфер.

До прикладу, рух «Сильні громади Донеччини»: хлопці і дівчата контролюють діяльність влади, поширюють інформацію, проводять тренінги для громадських активістів. Місцеві підприємці – неймовірно активні. Скажімо, бізнесмен, який професійно займається ремонтом комп’ютерів, при цьому встигає бути громадсько активним і виховувати дітей, – це чудовий приклад.

І підприємці, й активісти проводять у «Теплиці» свої тренінги, презентації і т.д. Платформа є місцем мережування: тут спілкуються, налагоджують контакти, це місце для самонавчання, репетицій тощо.

Цікаво, що аудиторія «Теплиці» дуже різна… Коли учень, бізнесмен і якийсь доктор наук спілкуються чи разом роблять лавочки, це відкриває нові горизонти, можливості.

Наша мета – розрухати людей, показати, що, по-перше, вони багато-що можуть зробити своїми руками, і то не є важко, а навпаки – весело, цікаво і дає позитивні результати. Від заснування «Теплиці», за півтора року, є багато добре зробленої роботи.

«З "Вільною Хатою" з Краматорська ми взагалі майже єдине ціле»

про взаємодію з «русским миром» і партнерами «Теплиці»

Анна: інколи трапляється і неприємні ситуації. На початку року пограбували приміщення нашого open space – винесли техніку, чай, каву. Поліція знайшла злодія, частину вкраденого було повернуто.

image

Нас дуже підтримали наші друзі, знайомі, яких ми здобули за час діяльності. Останні півроку «Теплиця» підтримує ініціативи волонтерів із поліпшення міського середовища. Але, на жаль, об’єкти, які ми створюємо, псують, розкрадають. Останнє: встановлений нами стовп із вказівниками до визначних місць Слов᾿янська видерли, зіпсували та викинули через кілька вулиць. Таких людей ми назвали нашими «фанатами» – їм просто хочеться мати у себе щось «на згадку» про нас.

Любомир: Звичайно, є ті, кому наша діяльність не подобається, хто не розуміє цього всього. Це здебільшого ті, хто підтримує «русский мир», частіше представники старшого покоління. Були різні ситуації, до прикладу, фасад будинку закидували яйцями – зранку приходиш і відмиваєш. Сприймаємо це спокійно, бо розуміємо, що в людей є різні погляди.

Анна: До нас приїжджає багато відомих особистостей. Декого запрошуємо, інші зголошуються самі. Серед гостей були Фоззі, Лев Скоп, Сергій Жадан. Вони приїжджають поділитися своїми історіями успіху, надихнути місцевих жителів, підтримати активістів.

Намагаємось співпрацювати з усіма організаціями й ініціативними групами Слов’янська, адже ми всі об’єднані єдиною метою – робити кращими наше місто, нашу країну, аби молодь не хотіла їхати звідси. Ми співпрацюємо з такими структурами, як «Код Міста», УКУ, Культурне угрупування «СТАН», «Інша Освіта», «ФРІ», ГО «Наше майбутнє» та інші.

image

Нещодавно разом з ГО «Спiлкування без кордонiв» і «День Музики» організували та провели в Слов᾿янську і Краматорську Фестиваль соціальних ініціатив Plan B, зараз із «Кодом Міста» готуємося до проведення проекту «Міфологема Міста». А з «Вільною Хатою» у Краматорську ми взагалі майже єдине ціле: обмінюємося цікавими гостями, заходами, чи не все робимо спільно.

«Бажання й однодумці – найперше, що потрібно для дій»

про гранти і людський ресурс

Анна: Із власної ініціативи та з нашою підтримкою активні молоді люди Слов’янська створили декілька об’єктів у громадських просторах міста. Це не залишилося поза увагою – і  платформу висловив бажання підтримати фонд ЮНІСЕФ Україна, що дозволило нам розширити штат «Теплиці».

Тепер молодь має можливість безплатно вивчати англійську, займатися вуличними видами спорту, хенд-мейдом, а ми – фінансово підтримувати молодіжні ініціативи в містах східного регіону.

Було б дуже круто, якби схожі до «Теплиці» осередки вдалося створити в різних мікрорайонах нашого міста, але, на жаль, є проблема відсутності безплатних комунальних приміщень.

«Теплиця» є неприбутковою організацією, ми існуємо за рахунок грантів, і найбільше коштів іде саме на оплату оренди приміщення. Але ми знаємо, що найціннішим є людський ресурс, і поки в нас є можливість, розвиваємо і підтримуємо молодіжні ініціативи. Скажімо, зараз за підтримки UNICEF даємо їм міні-гранти.

image

Для мене особисто наша платформа – це місце для саморозвитку, простір можливостей і майданчик для розвитку молоді мого міста. Розвиваючи, розвиваєшся! Або, як стверджує наше гасло: «Зростаймо разом!».

Любомир: Бажання й однодумці – найперше, що потрібно для дій, і якщо це є, то не зробити задумане вже дуже важко. Матеріальні ресурси – в останню чергу. Важливо також не боятись говорити й ділитись своїми ідеями.

«Теплиця» для мене – дуже особистий проект, частина мого життя, адже я рік повністю жив ним. Думаю, найважливіше – не приміщення, не реалізовані акції, а – люди, які там збираються, які все це роблять, які об’єднались і запалені спільною ідеєю. Коли бачиш цей запал в очах, небайдужість, бажання допомагати – це надихає! І руйнує всі стереотипи, які роками нам нав’язувались.

У мене як у людини із Західної України, яка не вміє нормально говорити російською, там ніколи не було проблем у спілкуванні: мене сприймають таким, яким я є, за що я дуже вдячний! Ми всі живемо в одній країні, і не може бути десь добре, а десь погано – всюди має бути добре. І то є наша спільна відповідальність, що в одній частині України зараз іде війна. Ми хочемо і самим вчитись й інших вчити довіряти один одному, не бути упередженими – тоді буде легше і приємніше жити.


Код Міста

Матеріал створено в рамках програми «Код Міста»Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.


У якому суспільстві ми житимемо через тисячу років

Вкладаючи кошти в культурний проект, який репрезентує країну як простір, що народжує зірок світового мистецтва, спонсори інвестують у власний успіх, бо позитивний імідж держави, де існує успішна, цікава всьому світу художня сцена – це найкращій шлях до поліпшення іміджу національного бізнесу на міжнародному ринку.