Лише за минулий рік на «Спільнокошті» доброчинці підтримали 89 проектів і багато з них мають успішну історію. Практики розпочинають нову рубрику про вдало профінансовані кампанії під кодовою назвою «Як поживаєте?» Першою ділилася своїм досвідом команда журналу про сучасну культуру FISH, яка за рік після старту розрослася і створила ще один ресурс – FISH EYE, повільне інтернет-медіа з широким кутом огляду. Про особливості збору коштів через краудфандинг, хто вони – доброчинці проекту, сильні і слабкі місця кампанії, роботу над помилками та важливість стратегування розповідає Інга Гезалян, засновниця і головний редактор журналу FISH.

Рік після кампанії

Пройшов рік з нашої кампанії на «Спільнокошті». Ми починали як мінімалістичний журнал, нашим кредо було «Ода простим речам». Ми відштовхувались від ідеї, що варто розповідати людям про речі, на які вони в буденному житті не звертають уваги. Розкривати нові поняття і говорити про них просто та чітко – візуально і через тексти.

Кожен із випусків присвячено одній темі. За цей рік ми встигли випустити два україномовні номери та один двомовний: українською та англійською; його темою стали Рефлексії. Саме з ним ми подавались на берлінську конференцію Youth Startups in Greater Europe і презентували FISH як успішний український проект. Таким чином, на сьогодні ми маємо три друковані видання, четвертий номер наразі в роботі. Зараз у нас завершується акція, 42 набори журналів зі знижкою, яка б допомогла надрукувати цей новий номер. Окрім цього, влітку ми оновили сайт, де додали багато нових сторінок і плануємо паралельно вести дві лінії: розвивати як друковане, так і онлайн-медіа.

Також з першого дня запуску FISH ми влаштовували зустрічі з нашими читачами і читачками, організовували лекції, воркшопи.  

Як вплинув «Спільнокошт» на запуск проекту?

Я мала досвід роботи в La Boussole, але при цьому – дуже опосередкований досвід роботи зі «Спільнокоштом». Тепер же мені потрібно було власноруч описати проект: мету, місію, цілі. Без «Спільнокошту» навряд би стало можливим реалізувати такий друкований журнал, як «Fish».

Приблизно 20-30% тих, хто фондував проект, – це знайомі і друзі, які дізнавалися про кампанію з соціальних мереж або приватних повідомлень. Дуже велика частина людей – це ті, що відслідковують регулярно проекти на «Спільнокошті» і обирають, куди вкладати гроші. Часто це люди, які звикли купувати подібні іноземні журнали і чекають, коли в Україні з’явиться щось схоже. Тобто це безпосередньо наша аудиторія.

Варто зазначити, що люди в нашій команді походять із різних міст. Наразі над третім випуском журналу працювало 50 осіб – це мешканці Одеси, Києва, Львова, Харкова. Майже всі наші ілюстратори та ілюстраторки – зі Львова. Дуже багато фотографів та фотографок – з Києва. В Одесі живу я і наш дизайнер-верстальник. Наша основна фотографка живе у Варшаві. Це також вплинуло на підтримку на Спільнокошті.

Сильні і слабкі місця кампанії

Найстрашніше для мене – це юридична сторона, я ніколи не стикалася з цим до FISH. Адже, фінансово ти сам відповідаєш за свої рішення. Крім того, на кампанію дуже впливає кількість друзів та нетворкінг. Команда також має важливе значення: тебе одразу запитують, хто працює з тобою, і чи впевнена ти, що все вдасться. Описавши свою місію, починаєш сам краще і чіткіше розуміти, чому і для чого ти це робиш. Це продумування – це те, що дає тобі «Спільнокошт». Нам не вистачило сміливості поставити більшу суму, адже ми не розраховували ані на гонорари, ані на додаткові витрати. Ми збирали гроші виключно на продукт.

На що варто звертати увагу аналогічним проектам?

Важливо враховувати одразу, якою буде твоя смм-стратегія: на кому ти будеш фокусуватись, кому ти будеш це продавати ще до початку кампанії. Аби люди чекали на запуск кампанії, коли вже можна буде підтримати твій проект. Погана ідея – запустити кампанію і далі розповідати, що ж ти збираєшся випускати.

Потрібно прорахувати усі витрати і зробити це реалістично. Скажімо, визначаючи суму на «Спільнокошті», ми спілкувалися з друкарнею лише у листуванні. А варто було б поїхати і подивитися папір, поринути у тонкощі співпраці, адже потім ми захотіли обрати якісніший папір і технологію.  Ти витрачаєш гроші на якісний друк, а має залишитись бюджет на промо-кампанію журналу.

Про співпрацю з «harbuz»

Устина Лукащук колись спілкувалася з нами онлайн, маючи ідеї для співпраці. Згодом на одній із презентацій вона розповідала, що повернувшись з навчання з-за кордону, дуже хотіла запустити такий проект, як FISH. Оскільки такий проект уже існує, у неї виникла думка зробити подібний для дітей. Ми надзвичайно добре з нею спілкуємося зараз, в останньому номері також буде її прізвище. Вона завжди робить для нас матеріали. Я довго слідкувала за «harbuz» і щоразу раділа їхнім успіхам, бо таких проектів в Україні немає. Вони стали першими, хто створив нішеве видання для дітей. Ми зробили з ними спільний пакет «harbuz + Fish». Сподіваюся, у нас із ними буде спільний захід. У нас дуже схожі досвіди, але ми орієнтовані на різну аудиторію.

Про Fisheye

Коли ми повернулися з Берліна, ми зрозуміли, що без онлайн-версії видання дуже складно презентувати проект. Ми створили сайт не для того, щоб люди мали доступ до всіх без винятку статей. Звісно, там є рубрика найкращих текстів, що вийшли у друкованому журналі. Однак основна мета – це робити унікальні матеріали для сайту. Аби люди сприймали FISH цілісно як бренд. Не просто читали наші статті, а розуміли, що ми робимо колаборації, ми пишемо про наших авторів(-ок) і їхню творчість. Ми робимо огляди подій, що дозволяє нам виступати медіапартнерами. Адже це набагато зручніше, коли в тебе є сайт, а не лише журнал, що виходить раз на три місяці. Ми також зараховуємо себе до повільного медіа: ми робимо акцент на контенті, на арті, а не на швидкості передачі інформації. Важливо подати це якось інакше, як не робив ніхто до нас.

Напрями для розвитку

Хотілося б далі продовжувати роботу з публічними подіями – лекціями і воркшопами, а також монетизувати онлайн-платформу, зробити її так само вагомою, як і друковане видання. Аби його читали не лише «свої», а дуже широка аудиторія.

Побажання до команди «Спільнокошту»

Усім досвідом, що я зараз маю, я завдячую саме кампанії. La Boussole і FISH – це два проекти, які я найбільше люблю з усього, що я робила. Якби не «Спільнокошт», їх би не існувало. Платформа створює неабиякі можливості і дуже мотивує на реалізацію власних проектів. Найскладніше завжди – це фінансове питання. Платформа має дуже потужні моніторинг і консультування проектів. Кампанія дає ключ, лишається зробити все якісно.