Столиця України, як і безліч інших міст, була побудована на берегах великої водойми. Ріка Дніпро відігравала значну роль у розвитку і розбудові міста, яке з часом розкинулось на двох її берегах.
Сьогодні їх з’єднують 7 автомобільно-залізничних мостів, щодня величезна кількість киян мігрує з одного берега на інший. Вже давно звичною стала ситуація з автомобільними заторами у вранішні та вечірні години-пік на усіх мостах, з великим пасажиропотоком часом не може впоратись і метро.
Альтернативою наземному та підземному транспорту міг би стати річковий. Тим паче, що для цього у столиці є практично усі природні умови: невелика, окрім весняного паводку, течія і достатня глибина дозволяє подорожувати Дніпром у період навігації, з початку весни до пізньої осені.

Київ. Прогулянковий теплохід "Олеста" на фоні Матвіївської затоки. Фото Сергія Поліщука.

Річковий трамвай для “галочки”

Річковий трамвай або міський пором не новина для Києва, містяни активно використовували річку, як спосіб пересування, в минулому. Найактивнішим періодом в історії київського річкового трамваю, як регулярного виду транспорту, були 1960-1980 рр. Тоді з Поштової площі йшло три маршрути, один в бік гирла р. Десна (вище Оболоні), другий – до Нижніх садів, масиву садово-дачних ділянок на лівому березі Києва, неподалік колишнього с. Осокорки, третій – до Русанівських садів, що розташовані на однойменній затоці. На цих трьох маршрутах було облаштовано 24 зупинки-причали. Окрім того, до побудови Паркового пішохідного мосту єдиним шляхом до Труханового острова були пороми та нерегулярні човнові перевезення.
Після 1991 р., річкові трамваї припинили свою роботу, оскільки вона вимагала великої кількості ресурсів (особливо, якщо говорити про експлуатацію суден на підводних крилах, проектів «Ракета», «Метеор» та «Восход»). З другої половини 2000-х років було здійснено кілька спроб реанімувати міський водний транспорт в Києві, як з ініціативи міської влади, так і приватних компаній, проте жодна з них не зазнала успіху.

Київ. Прогулянковий ретро-теплохід з кормовим гребним колесом Missisipi прямує до Матвіївської затоки. Фото Сергія Поліщука.

Остання реінкарнація річкового трамваю була приурочена до проведення у Києві міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення». Маршрут: Поштова площа – Микільська слобідка (де і проходив конкурс). За словами мера Києва Віталія Кличка, трамвай мав би працювати і після закінчення «Євробачення», проте вже через тиждень після від’їзду іноземних гостей маршрут було скасовано у зв’язку з малим попитом. Однією з основних причин його непопулярності була повільність, річковий трамвай проходив шлях за 1 год. 40 хв. і тому виконував скоріше прогулянкову функцію. За допомогою метро дорогу між пунктами відправлення й прибуття можна подолати за півгодини.
Сьогодні застарілий флот муніципальних теплоходів не дозволяє реалізувати програму «річкового трамваю». А з причалів біля Річкового вокзалу пасажирські судна відправляються лише у прогулянково-екскурсійні плавання.                

Повернути киянам функціональний доступ до Дніпра

Оновлення флоту та його переорієнтація для роботи на поромних сполученнях (з точки А в точку Б і назад) та коротких маршрутах з декількома зупинками є основною складністю на шляху відновлення річкового транспорту в Києві. Замість теплоходів великого та середнього розміру, розрахованих на 100-200 пасажирів, на лініях міського річкового транспорту мають оперувати невеликі судна, пасажиромісткістю до 60 осіб. При оновленні варто звернути увагу на рушії та їх вплив на навколишнє середовище: електромотори та гібридні двигуни є більш екологічними в порівнянні з бензиновими або дизельними. Важлива також енергоощадливість силових установок.

Київ. Пасажири та екіпаж прогулянкового теплоходу Говерла спостерігають за вітрильною регатою на Дніпрі. Фото Єгора Поліщука.

Створення (а в деяких випадках оновлення чи відновлення) інфраструктури річкових перевезень не потребує таких значних матеріальних витрат. Фактично, для початку роботи річкового трамваю потрібен лише причал-зупинка. Продаж квитків можна здійснювати на борту. При цьому не потрібно забувати про безбар’єрність, причал повинен бути доступний для пасажирів на візках, з колясками та велосипедами. Відповідним чином повинні бути обладнані і судна.

Окрім сполучення двох берегів міста (що суттєво зменшить навантаження на наземні транспортні комунікації), трамвай може ходити і вздовж них. Для цих двох типів сполучення можна використовувати різні типи суден. Міський річковий транспорт може сполучати Русанівку, Поділ, Березняки, Оболонь, Осокорки, Видубичі, Славутич різними шляхами. Корисним також буде маршрут із Вишгорода до Києва, адже велика кількість людей щодня подорожує із міста-супутника в столицю і назад. Врешті, швидкі пороми можуть поєднати різні точки на мапі столиці з Трухановим островом та Гідропарком. Наприклад, шлях водою до останнього з Березняків чи Русанівки був би швидшим ніж аналогічний за допомогою наземного транспорту. Уся сітка маршрутів повинна розроблятись в комплексі загальної системи громадського транспорту.

Київ. Прогулянкові теплоходи Silver Breeze та "Памир" (на задньому фоні) в районі мосту Метро. Фото Сергія Поліщука.

Розвиток річкового сполучення може стати поштовхом до відновлення однієї з функцій річки, тим кроком, що поверне киянам функціональний доступ до Дніпра. Це сприятиме ревіталізації київських набережних, адже, як показує досвід багатьох європейських міст, річкові трамваї та пороми ніколи не виконують суто транспортну функцію, а є й популярною розвагою для туристів та містян. Відповідно, інвестиції у розвиток цього виду транспорту є інвестиціями у розвиток туризму та рекреаційних зон, що у свою чергу дозволить інвестувати вже у поліпшення існуючої інфраструктури річкових перевезень (наприклад, облаштування причалів спеціальними швартовними механізмами може зменшити час висадки/посадки пасажирів) та оновлення і модернізацію флоту.   

Досвід великих міст

Стокгольм

Столиця Швеції розташована на архіпелазі з 14 островів. Центральна частина міста знаходиться у бухті Riddarfjärden, на березі озера Меларен. Загалом близько 30% площі Стокгольма складають водні шляхи.

Набережна Стокгольму. Традиційні прогулянкові й туристичні судна. Фото Єгора Поліщука.

Велика кількість островів була однією з причин активного розвитку річкового транспорту в Стокгольмі. Місцева компанія – паромний оператор Waxholmsbolaget – була започаткована у 1849 р., а з 1970 р. нею володіє Рада лену Стокгольм (лен – одиниця адміністративного поділу Швеції). Основна діяльність Waxholmsbolaget пов’язана з сезонними міжміськими перевезеннями у теплий період року, проте існують і 5 суто міських паромних ліній (три з яких працюють протягом усього року), які є інтегрованими у систему Стокгольмського громадського транспорту Storstockholms Lokaltrafik (SL). Для користування ними не потрібно купувати додаткові квитки, підійде єдиний проїзний SL.

Найактивнішим є маршрут №82, також відомий за історичною назвою Djurgårdsfärjan, який сполучає район Слюссен, в центрі Стокгольма, з островами Шепсхольмен та Юргорден, на яких розташована велика кількість музеїв. Лінія є надзвичайно популярною серед туристів та містян, оскільки повний шлях водою паром проходить всього за десять хвилин, набагато швидше ніж наземним або підземним транспортом. Пороми відпливають що 5-15 хвилин. З 2014 р. у Стокгольмі на маршрутах використовуються й пароми з електричним двигуном.

Стокгольм. Міський паром в Старому місті. Фото Єгора Поліщука.

Гамбург

Друге за кількістю населення місто Німеччини розташоване на річці Ельба. Місцева компанія HADAG займається міським паромним сполученням з 1888 р. Компанія інтегрована у єдину транспортну систему HVV, на маршрутах діють проїзні та разові квитки HVV. 

На сьогодні у Гамбурзі працює 8 ліній громадського водного транспорту з 21 зупинкою, на маршрутах працюють 24 пороми з дизельними двигунами. Усі судна мають як закриту палубу так і відкритий майданчик, всередині можна придбати холодні та гарячі напої. За інформацією HADAG, щороку послугами міських паромів користується понад 8 мільйонів пасажирів.

Гамбург. Вид на причал для зупинки річних трамваїв біля будівлі рибного ринку Fischauktionhalle. Видно кілька різновидів річного трамваю. Фото Єгора Поліщука.

Більшість маршрутів відправляється з набережної біля центрального річкового порту. Пароми курсують вздовж берега Ельби, а також на протилежний берег, сполучаючи центральну частину міста з індустріальними портовими районами. Окрім того, за допомогою водного транспорту можна дістатися з центру до нещодавно відкритої Ельбської філармонії, що розташована на о. Грасброок, та до театрів «на Ельбі» і «в порту Гамбурга» в портовому районі Steinwerder.   

Гамбург. Причал із зупинкою річного трамваю біля Oevelgönne Museum Harbour. Фото Єгора Поліщука.

Стамбул

Міський водний транспорт став справжньою візитівкою турецького мегаполісу. За даними Guardian, щодня понад 300 тисяч пасажирів користуються його послугами лише для того, щоб дістатися на роботу: часто шлях водою є набагато швидшим ніж наземний транспорт.

У Стамбулі працює декілька компаній-операторів поромів та водних трамваїв, частина спеціалізується на транспортній функції, інша більше уваги приділяє прогулянковим маршрутам, проте туристів вистачає на всіх лініях.

Різноманітний водний транспорт у Стамбулі. Фото Єгора Поліщука.

Муніципальне підприємство İstanbul Deniz Otobüsleri, або IDO, започатковане у 1987 р., є найбільшим паромним оператором у світі, у 2014 р. його послугами скористувалося 47 мільйонів пасажирів. Флот IDO переважно складається з сучасних катамаранів, пасажиромісткістю 350-450 осіб, компанія також володіє автомобільними поромами, пасажирсько-автомобільнимим поромами та одним круїзним лайнером. Загалом, IDO має 87 суден та 86 зупинок-терміналів. Міські лінії IDO інтегровані у систему громадського транспорту, на них діють проїзні квитки Istanbulkart.

Великою популярністю також користуються і «класичні» пороми, які курсують центром. Перші такі човни з’явились у Стамбулі ще наприкінці 19 століття і за цей час настільки викорінилися в міську культуру та образ міста, що вид охопленого зграєю мартинів великого порому, який перетинає яскраво лазурну воду Босфору, став одним із символів міста. 34 таких судна знаходяться на балансі іншої муніципальної компанії Istanbul Şehir Hatları, поїдку на них також можна здійснити за допомогою Istanbulkart. Пересування містом за допомогою водних шляхів стало таким популярним, що у 2015 році в Стамбулі запрацював сервіс UberBOAT.