Global Service Jam — міжнародний рух і хакатон, який вже понад п’ять років поспіль об’єднує людей з цілого світу навколо ідеї використання методології дизайн-мислення — для проектування інноваційних процесів, сервісів, продуктів і послуг. В один і той же час, на два дні, в різних містах планети збираються незнайомці — щоб спільно на визначену тему шукати (і знайти!) якісно нові рішення актуальних проблем сучасного світу. Цьогоріч до глобального руху приєднався Івано-Франківськ.

Без команди, але з фаном

Неприбутковий міжнародний волонтерський рух The Global Service Jam  родом з Німеччини, започаткований WorkPlayExperience, що надає консультаційні послуги в галузі інноваційного обслуговування та роботи з клієнтами. Якщо персоналізувати, то це ініціатива Маркуса Хормса, консультанта з інноваційного й організаційного обслуговування, й Адама Ловренса, консультанта у напрямі роботи з клієнтами та партнерами, який також, що цікаво, є актором і комедіантом.

 Перший джем відбувся у березні 2011-го, охопив понад 1200 учасників у більше ніж 50 містах і видав на гора зо 200  унікальних ідей. Нині ж проект, як можна прочитати на його сайті, виріс до найбільшої у світі події із сервіс-дизайну. Приєднатись до нього нескладно. Організаторам на місці — тобто в конкретному місті — треба бути відкритими до широкого кола потенційних учасників і медіа, бути неприбутковою ініціативою, стати частиною глобальної спільноти тощо. А учасникам — готовими комунікувати і працювати командно, з новими людьми, над конкретною темою, використовувати власні інструменти (від комп’ютерів і ПЗ до канцелярії), зареєструватись, опублікувати результати своєї роботи на центральній платформі проекту і обов’язково дотримуватись «золотого правила» — «have fun».

У 2015-му Україна — тоді Київ — вперше включилась у глобальний інтелектуальний джем. А тепер виклик прийняв Івано-Франківськ. Організаційно захід став можливим завдяки проактивності та ентузіазму Євгенії Клепи (директорка Інкубаційної програми 1991), Лідії Бойчук (ІТ-компанія Softjourn) і Анастасії Туманової (платформа «Тепле Місто»). На заклик відгукнулось 29 осіб — учасників і менторів. Люди, які не знали один одного, різного віку, досвіду, статусу, професій (ІТ, громадський сектор, дизайн, маркетинг, аудит тощо), сформували 4 команди, які впродовж 17-19 лютого мізкували, як ідейно-технічно-технологічно відобразити поняття Credits, цьогорічну тему хакатону. Тут їм допомагала ще одна команда — менторів: Катерина Акименко (Changers), Жасулан Абішев (коуч з інтегрального розвитку),  Анастасія Слепцова (SPREAD, Startup Odessa), Анастасія Лавроненко (The Gradient), Олександр Волошин (UX-спеціаліст), Микита Грач (Webmil, Design Village), Ольга Дятел («Інша Освіта»), Сергій Гнатчук (Webmil). Вони, за словами організаторів та учасників, були дуже відкриті й включені у процес: скеровували, охоче ділились знаннями і досвідом, що важливо, адже джем значною мірою —  освітня подія.

Від проблеми до рішення

 —Тут все починається не з ідеї, а з проблеми. Щоб її зрозуміти, учасникам треба сісти, проаналізувати себе, інших людей, а для цього — вийти на вулицю, спитати їх, налаштуватись на їхню хвилю. За дві доби командам треба усвідомити актуальну проблему, протестувати свої ідеї і запропонувати певне, найкраще рішення проблемної ситуації, — розповідає співорганізаторка хакатону в Івано-Франківську Анастасія Туманова.

Закономірно, команди розпочали з визначення Credits — кожна відшукала свою інтерпретацію. Євгенія Шилько з ІТ-компанії Softjourn розповідає:

— Ми з командою довго обдумували тему Credits: перекладали, розглядали різні інтерпретації — «довіра», «вдячність», «фінансові кредити». Але після тривалих роздумів і голосування обрали тлумачення «довіра». За допомогою карт Dixit, шляхом асоціацій, згенерували проблеми, які стосуються довіри: було безліч варіантів, починаючи від глобальних питань (як брак довіри до України на міжнародній арені) до приватної площини, в якій, як всі ми одностайно погодились, найгострішою є недовіра у галузі медицини. Одна з учасниць нашої команди — мама двох дітей — допомогла нам глибше зрозуміти важливість проблеми вакцинації. Спочатку ми думали, що суть — у недовірі людей до вакцин загалом, але коли поспілкувались на вулиці з мамами (тими, які роблять вакцинацію дітям і які вагаються), дізналися, що основна проблема для них — це брак інформації, відсутність єдиного джерела з максимум даних (чи є вакцина у поліклініці, яка країна її виробляє і т.д). Натомість ці жінки змушені переглядати тонни інформації в інтернеті, шукати друзів-лікарів, щоб вакцинувати дитину. Зібравши необхідну інформацію, ми розробили клікабельний макет інформаційного сайту про вакцинування, із можливістю запису онлайн на цю процедуру. Потім знову звернулись до людей, потенційних користувачів, — вони підказали нам шляхи вдосконалення прототипу, цікавились, коли функціонуватиме веб-ресурс (звісно, були й ті, хто категорично проти вакцинування). Тішить, що за короткий час ми змогли розробити просту, але дійсно потрібну річ. І хоча це лише прототип — над проектом треба ще багато працювати — нашою ідеєю зацікавились представники ЮНІСЕФ. Ми були б безмежно щасливі, якби проект жив і допомагав людям.

Інша команда через Credits актуалізувала питання (не)довіри громадян до благодійних організацій. Зупинились на івано-франківській БО «Дім Сірка», що займається вирішенням проблем безпритульних тварин (утримання притулку, допомога в лікуванні тварин, пошуку господарів для них, просвітницькі акції тощо). Як пояснює Ольга Соловйова, hr- і проект-менеджер, додаток, ідею та прототип якого запропонувала її команда, є інструментом, що дасть можливість охочим підтримати конкретний проект «Дому Сірка»: детальний опис кожного проекту і прозора звітність мали б підвищити рівень довіри до організації, дати глибше розуміння відповідних проблем. Свій застосунок команда позиціонує як «комунікаційний центр» між БО і людьми, організаціями, які хочуть допомогти безпритульним тваринам, але яким бракує певності в цільовому використанні їхнього благодійного внеску. В реалізації цього проекту зголосились допомогти компанії Uteam та СOAX Software. У перспективі аплікацію можна буде адаптувати під будь-який притулок для тварин, незалежно від міста.

Ще одна команда запропонувала проект Kid Camp for the weekend — табір… для дорослих. Як зазначає одна з творців проекту Наталя Литвин, «такий майданчик з іграми, спілкуванням, різними спортивними активностями мав би допомогти людині «перезавантажитись», адже кожен із нас має потребу розслабитись, активно проявити свої емоції. Крім того, це знімає конфлікт, мінімізує розрив між поколіннями — батьками і дітьми. Дорослі дуже багато і постійно думають, при цьому дуже взалежнюються від статусів, оточення і т.д., діти ж — простіші, емоційно щирі. В кожному з нас є дитина, і наш проект закликає знайти і розбудити її в собі!». Як з’ясувалось, чималій кількості людей така ідея сподобалась — і вони готові були б стати першими відвідувачами кемпу.

Участю в Global Service Jam — і роботою своєї команди, і результатом — задоволений й Ігор Підручний, керівник ІТ-компанії Letzgro:

— Найактивнішим організатором у нашій команді був Володимир Онуфрик, веб-програміст, фрілансер: його конструктивне прагматичне мислення допомогло нам швидко генерувати результати. Юрій Бойко, мобільний програміст SoftJourn, скеровував хід думок в практичне русло. А Саша Герула, теж із SoftJourn, підкидав багато ідей, був уважним до деталей у спілкуванні з цільовою аудиторією. Проект ми назвали «Орамі», натякаючи на оригамі, адже на кожному столі будь-якого ресторану чи кафе є серветка. Наш мобільний додаток — для представників сфери horeca: починаємо з офіціантів й інших працівників ресторанів і кафе, адміністраторів і засновників у цій індустрії. Поняття Credits ми перенесли на проблему відсутності довіри до самого себе, коли запитуєш себе «А на яку зарплату ти заслуговуєш?». Часто люди не мають ринкової статистики щодо зарплат. А, скачавши наш додаток, офіціанти зможуть порівняти свою зарплату з даними в регіоні й отримати певні підказки, як розвиватись професійно, збільшити свій заробіток (можливо, пройти онлайн-курси, тести), а також тримати руку на пульсі.

Запропоновані рішення — різні, як і команди та їхні лідери. Однак всі — актуальні, затребувані. Тож учасники заходу продовжать роботу над своїми проектами. Для них хакатон — нагода не тільки створити класний потрібний продукт чи сервіс (або принаймні їх прототип), а й отримати нові знання і знайомства. І мова не тільки про колег із команди чи менторів, а й про учасників з інших країн, адже джем — глобальна спільнота і глобальна комунікаційна платформа. Тому Global Service Jam продовжується!

Змінювати мислення і вчитися вчитись

Дизайн-мислення, що є методологічною основою Global Service Jam, передбачає, що пошук ефективних й інновативних рішень — це процес не виключно раціональний, а гнучкий, творчий, імпровізаційний, пояснює Анастасія Туманова, котра як студентка Львівської бізнес-школи, Програми інновацій та підприємництва, досліджує питання впровадження методології дизайн-мислення як бізнес-стратегії та складової частини ДНК інноваційних компаній. У цьому контексті найкращі рішення — на перетині соціальних наук (тобто людських потреб), підприємництва і технологій. Тут важливо мислити з позицій і компанії, і її клієнта: тільки тоді можна забезпечити якість, зручність і доступність процесу чи продукту для споживача, але й також ефективність, рентабельність для його виробника чи провайдера. Відтак аналіз потреб і очікувань споживача, візуалізація шляху, який він проходить, має велике значення, що, власне, й засвідчує  Global Service Jam. Як бізнес-стратегія дизайн-мислення нині активно апробовують за кордоном. В Україні про цей підхід заговорили в останні кілька років, наразі точково.

Джем в Івано-Франківську активно й на різних рівнях (організації, логістики, спонсорства, участі) підтримала ІТ-компанія Softjourn. Її керівник Сергій Фіцак пояснює мотивацію:

— Є розуміння, що без таких речей майбутнє економіки не існуватиме. З часом технічні спеціальності в такому вигляді, як вони є зараз, зникатимуть. Тому людям потрібно змінювати мислення. Намагатись зрозуміти, як вирішувати проблеми без алгоритмів, адже насправді немає однакових, універсальних способів вирішення проблем. Тож ми розуміємо: треба вчити працівників. Але варто підтримувати не всі курси, ініціативи. Цінними є тільки ті, що змінюють мислення, вчать людей вчитись, відкривають для них уміння і способи швидко знаходити рішення. І чим більше буде таких заходів, як цей хакатон, тим краще.

І ось відразу є нагода: 17-18 травня буде наступний хакатон — The Global GovJam, схожий до Global Service Jam, але націлений конкретно на конструювання нових підходів і рішень в урядуванні й державному секторі економіки.