Ти потрібен шефу, а він тобі – ні!

Ти потрібен шефу, а він тобі – ні!

2158 6 хвилин хв. читання
11.03.2014
Ринок незалежних працівників стрімко зростає. Давайте шукати різницю між самозайнятими та фрілансерами

Самозайнятість – відносно новий феномен на ринку праці. Сам термін «самозайнятий» в Україні, на відміну від self-employed на Заході, майже не прижився, навіть попри те, що він прописаний у законодавстві.

Згідно з Податковим кодексом України, самозайнята особа – це фізична особа-підприємець або незалежний професійний діяч, що не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Більш популярним у народі є термін «фріланс». Він вже навіть встиг обрости фольклором та стереотипами. Вважається, що фрілансер – нестримна вільна пташка, коваль свого щастя, людина без розкладу і начальників.

Проте не можна сказати, що «самозайнятість» і «фріланс» – це офіційна та розмовна назви одного і того ж явища. Багато в чому ці поняття перетинаються, проте не в усьому – про різницю між ними і досі ведуться суперечки в англомовних блогах.

«Самозайнятими» частіше називають бізнесменів, торговців, чий прибуток визначається не зарплатою, а підприємницькою діяльністю. Самозайнята людина – сама собі бос.

«Фрілансерами» в Середньовіччі називали найманих солдатів; сьогодні ж це незалежні професіонали, які працюють у різних проектах переважно на гонорарній основі.

Тому ключове питання у пошуках різниці між самозайнятими та фрілансерами – хто замовник праці? Особа, з якою ви співпрацюєте, – це ваш клієнт чи начальник?

Самозайнятими ми можемо назвати невтомних фермерів, діловитих стартаперів, заповзятливих власників йога-студій. Фрілансерами – вільних митців, програмістів, дизайнерів, журналістів, перекладачів. 

Фріланс: більше свободи та менше гарантій

Ринок фрілансу в Україні та світі продовжує зростати. За даними сайту Freelancer.com, найбільш перспективними напрямами діяльності для фрілансерів є створення презентацій у PowerPoint, написання звітів, бухгалтерський облік, малювання ілюстрацій, Photoshop-дизайн, Фейсбук-маркетинг, розробка Android.

Переваги фрілансу, на перший погляд, очевидні. Люди, які самі на себе працюють, можуть самостійно будувати свій графік та ходити на роботу в халаті. Британські дослідження показують, що 58% фрілансерів віддають перевагу роботі з дому.

Проте за солодкими свободами може приховуватися відсутність соціальних гарантій. На позначення цього явища існує академічний термін «прекаріат». Досить часто так називають вільнонайняту молодь без жодних прав. Популяризатор терміну Ґай Стендінґ називав прекаріат найнебезпечнішим класом. Саме представники цієї групи були рушійною силою руху Occupy Wall Street.

Самозайняті: більше праці та більше ризиків 

На Заході самозайнятих вже щонайменше десятиріччя аналізують The Guardian, Forbes та The New York Times. Останні свого часу писали: «У суспільстві, де шанується індивідуалізм, самозайнятість завжди була привабливою».

Зростання кількості самозайнятих у Європі, США та Японії почалося на початку нульових і сповільнилося після економічної кризи.

Згідно з дослідженнями Служби національної статистики Великобританії, героїнями першої хвилі самозайнятості були домогосподарки. Вони перетворювали свої хобі на бізнес, присвячуючи цьому лише кілька годин на день.

Проте вже у 2011-12 роках дослідження свідчили, що самозайняті почали працювати більше, ніж традиційні працівники. З чотирьох мільйонів британських самозайнятих третина працювала понад 45 годин на тиждень. Були такі, що працювали понад 60 годин – наприклад, фермери.

Статистичний портрет типового самозайнятого другої хвилі – чоловік за 35, житель великого міста. В Америці, Європі, Росії дві третини самозайнятих – чоловіки.

На сьогодні у США та Канаді самозайняті становлять 10-15% усіх працевлаштованих; у Греції, Туреччині, Мексиці таких 30%.

В Україні самозайнятих рахують нечасто. За даними Інституту соціології Національної академії наук України за 2011 рік, самозайнятими вважалося близько 5% українців – це навіть менше, ніж кількість безробітних у країні. Проте чимала кількість самозайнятих, особливо фрілансерів, працюють неофіційно.

На сьогодні в Україні нараховують понад 1,2 млн. фізичних осіб-підприємців. Визначити, яку частину цих людей складають власники своєї справи, а яку – незалежні працівники, фактично неможливо.

 

avatar

Павло Горак

засновник незалежної книгарні «Хармс»

Наразі я працюю у двох проектах: відкрив разом зі своєю найкращою подругою Машою Поліхун незалежну книгарню «Хармс», а також створюю грандіозний проект коворкінгу та інноваційного центру для одного з банків України.

Робота на себе тренує багато навичок, але для мене найцінніше – це те, що у тебе виникає постійна самомотивація. Це доволі банальна річ, але у форматі «начальник-підлеглий» вона діє не завжди. Крім того, таким чином виховується відповідальність за прийняті рішення.

Основна помилка багатьох, хто вирішує працювати на себе, – це припущення, що в такому форматі свободи буде більше. Нічого подібного. Свободи «рухів» більше, але свободи від роботи значно менше.

Тобто коли я працюю на боса, мені потрібно відпрацювати 10 годин у заданому форматі, а коли на себе – у мене немає ліміту на роботу, а є тільки ліміт на відпочинок.

Але тут є одна важлива річ: коли я працюю на себе, я змучуюсь фізично, але духовно мене розпирає від щастя та нових звершень. А ось коли працюєш на когось, то маєш певний об’єм задач, виконуєш їх – і спиш спокійно.

avatar

Максим Асафатов

засновник львівської міської інтернет-газети Postpaper

Моя теперішня робота – це невеличке медіа, міська інтернет-газета Postpaper.com.ua. Щодня доводиться виконувати великий обсяг роботи над технічною частиною, оформленням матеріалів та сайту, написанням, пошуком нових тем та знайомств, просуванням тощо. Поки що це робота лише для мене та моєї партнерки.

Мені подобається те, що я роблю. На жаль, зараз немає часу на відпочинок, адже весь час я намагаюся витрачати на роботу над проектом, оскільки він досить молодий.

Твій рівень свободи та заробітку залежить від того, чого ти хочеш досягнути зараз і в довготривалій перспективі. Можна мати абсолютно вільний графік та працювати 3-4 години на день. Цього буде вистачати для життя, але не більше. Якщо хочеш досягнути чогось більшого, доводиться працювати 10-14 годин на добу (точніше – весь час, залишаючи лише час на сон), особливо коли ти ставиш якісь довготривалі цілі і розумієш, навіщо ти це робиш.

Коли працюєш на себе, то приймаєш всю відповідальність за свої вчинки, і ризики теж. Тому виходить, що робота на себе – набагато складніша. Можна працювати на боса та не паритись, але питання в тому, чого ти хочеш. Працюючи на боса, зустрічаєшся з великою кількістю обмежень, працюючи на себе – з великою кількістю ризиків.

У роботі на себе не так вже й багато переваг. Для мене це точно не гарна картинка. Чому тоді я займаюсь тим, чим займаюсь? Напевно, тому, що у мене є бажання зробити щось, що випливає із мого досвіду і бачення. Мені подобається постійно вчитися та долати нові перешкоди. 

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Внезапная свобода может убить. Метамодернистка изучает границы ответственности за вмешательство.