Якою може бути Україна-2025? / Практики

10 найсмачніших цитат презентованого «Договору гідності для сталого розвитку» від Несторівської групи

Вчора в Мистецькому Арсеналі Несторівська група презентувала довгоочікувану в колах інноваторів, космополітів і стратегів українську візію на 2025 рік. Рамковий документ під назвою «Договір гідності для сталого розвитку» пропонує курс, який за десять років може перетворити Україну на країну добробуту.


	Революційні зміни привели до влади політиків, які обіцяють докорінно реформувати Україну. Здійснення цього завдання, однак, неможливе без чіткого уявлення про те, в якій країні ми хочемо жити

Варто нагадати, що Несторівська група – об’єднання українських інтелектуалів-стратегів-візіонерів. На відміну від багатьох активних нині ініціатив, як то Реанімаційний пакет реформ, «несторівці» почали діяти задовго до другого Майдану і вже давно мали цікаві реформістські візії.


	Наш документ є візією модернізації країни, що базується на таких поняттях, як сталий розвиток, відкритий доступ і нова ціннісна основа

Свідченням їхніх заслуг є бодай діяльність попередниці Несторівської – Учнівської групи, яка розробляла стратегію сучасного Львова. Про це зокрема йдеться в інтерв’ю трирічної давнини Євгена Глібовицького.


	Досі національна ідея України полягала у формуванні української нації. Сьогодні українська нація, об’єднана і спільними успіхами, і спільним болем, є сформованою. Тому новітньою національною ідеєю має стати модернізація нації, а не її побудова

Окрім Глібовицького, до Несторівської групи належать такі авторитетні або принаймні цікаві люди, як Ярослав Грицак, Оксана Форостина, Євген Іхельзон, Володимир Воробей та ще з півтора десятка експертів та експерток.


	Сталий розвиток врахує інтереси теперішніх і майбутніх поколінь. Він передбачає примноження, а не виснаження усіх шести капіталів країни: людського, соціального, інтелектуального/творчого, індустріального/технологічного, природного та фінансового

З часу свого утворення «несторівці» діяли як незалежне інтелектуальне об’єднання. Вони власним коштом організовували собі зустрічі в різних містах України. Інколи такі дискусійні зібрання затягувались аж на кілька діб.


	Україна не має дешевих природних ресурсів, а її робоча сила перестала бути дешевою. Тому якщо вона хоче модернізуватися, то неминуче мусить вибрати іншу модель – модель, яка базується на розкритті людського потенціалу

І ось перед нами «Договір гідності». Три роки роботи конденсовані на 12 сторінках тексту. Для його розуміння слід звернути увагу на кілька моментів.


	Новий історичний шанс для переходу до сталого розвитку утворився з переходом від індустріальної фази до постіндустріальної – коли, умовно кажучи, пара від фабричних двигунів змінилася парою від чашки кави

По-перше, свою модель для України «несторівці» будують на фундаменті аксіології, тобто беруть до уваги реальні і потенційні цінності українців, порівнюючи їх із результатами Світового дослідження цінностей. Особливу увагу вони приділяють порівнянню культури (цінностей) і інститутів (правил).


	Якщо безпекові цінності домінують, то перетворюються на стримувальний чинник для цивілізаційного стрибка. Натомість сприятливою передумовою для останнього є перехід від безпекових цінностей до цінностей самовираження, засадничою серед яких є людська гідність

По-друге, група відносить Україну не до Східної, а до Південної Європи з її розумінням інститутів та світоглядними рисами.


	Перехід до сталого розвитку й відкритого доступу стане можливим тоді, коли люди навчаться не лише боротися за згадані цінності, а й жити відповідно до них. Йдеться про появу значущої групи українців, які, живучи у корумпованому суспільстві й відважуючись на моральне дисиденство, врешті-решт зададуть нову ціннісну норму

По-третє, «несторівці» позиціонують себе як міждисциплінарне об’єднання. Дискурси з соціології, економіки, релігієзнавства та медіа перехрещуються і утворюють новий непередбачуваний потік смислів.


	Перехід від принципу «нульової суми» до принципу «позитивної суми» має велику етичну цінність, оскільки потребує відважного зусилля протидіяти інерції архаїчної логіки «інший як чужий», а не «як інакший, як потенційний партнер у взаємовигідній діяльності»

«Договір гідності для сталого розвитку» по суті не винаходить нічого нового. Він бере як тло відому концепцію сталого розвитку і пильно співвідносить її з реаліями та потенціалом українського суспільства. Глібовицький і Грицак називають роботу своєї групи лише компасом, а не докладно вимальованою картою. Тим не менш, «Договір» заслуговує на нашу увагу, а ще краще – участь у дискусії.


	Певні елементи нового суспільного договору в Україні вже уклалися. По-перше, більшість мешканців усієї України і кожного регіону зокрема воліють бачити Україну незалежною країною; по-друге, незалежно від статі, віку, етнічної приналежності чи регіону, для мешканців України критично важливою є власна гідність у різних її розуміннях