#лібералізація авторського права

 

Все, що ви хотіли дізнатися про ліцензії для творчості Creative Commons та не знали, де запитати.

«Велика ідея» та Creative Commons Україна починають серію публікацій про вільні публічні ліцензії Creative Commons.

За роки свого існування авторське право зазнавало багатьох змін, при чому, майже всі вони були направлені на посилення прав авторів та власників авторських прав.

Так термін захисту авторського права збільшився від 14 років з дати публікації твору, до всього часу життя автора плюс 70 років після його смерті. А в США чоловік популярної американської співачки Шер – продюсер та політик Сонні Боно домігся продовження строку дії авторського права, яким володіють корпорації, до 95 років після першої публікації, або ж 120 років з моменту створення твору.

Апогей поступального «розвитку» авторського права, на нашу думку, припав на 1990-2000-ні роки. Тут були і претензії ASCAP (Американське товариство композиторів, авторів і видавців) до гьорл-скаутської організації через несанкціоноване виконання дівчатами пісень біля вогнища, і позови до касира супермаркету, яка насвистувала мелодію, і мільйонні позови до студентів, що перероблювали комп’ютерні програми.

Звичайно, це спеціально підібрані ідіотські випадки, але їх маси. І всі вони ілюструють, що в умовах тотального, абсолютного авторського права проросла й абсолютна нетерпимість правовласників навіть до найменших порушень.

Саме в цих умовах, і більшою мірою завдяки саме такій «екології» копірайту, і виникли публічні ліцензії Creative Commons. Виникли як необхідна альтернатива, як важливе для розвитку культури юридичне явище. Виникли з розумінням того, що у світі заборон культурний продукт народжується з душком комерційної плісняви.

Отже у 2002 році професор права в Стенфордьскому університеті Ларрі Лессіг разом з однодумцями створюють ліцензії Creative Commons – інструмент, покликаний дати творцям більше свободи вибору, а користувачам можливість легально використовувати контент.

Ліцензії Creative Commons – інструмент, що дозволяє авторам самостійно визначати, який обсяг прав залишити за собою, а які права надати для використання публіці. Таким чином створюється підхід «деякі права захищено», на противагу традиційному «всі права захищено».

Наприклад, автор надає публіці право використовувати свій твір певним чином, зберігаючи за собою право надавати ліцензію на комерційне використання твору, в будь-якому випадку, зберігаючи право бути зазначеним в якості автора твору.

     
  Нас часто запитують: «Як використати ліцензію? Чи потрібно надсилати в Creative Commons певний запит?». Звичайно, ні! Використати ліцензію – означає поставити помітку про те, що ви ліцензуєте власний твір під відповідною ліцензією.  
     

Ліцензії Creative Commons мають так звані три рівні, або три шари.

Перший це – юридичний повний текст ліцензії. Другий – так званий human readable шар – умови ліцензії, викладені доступною для більшості нормальних людей мовою. Третій – машиночитабельний, створений для розпізнавання ліцензованого контенту програмними засобами. Зібрані разом, ці три шари забезпечують те, що ліцензії є не просто юридичним текстом. Вони є чимось, що можуть зрозуміти автори творів, можуть зрозуміти їх користувачі і навіть інтернет.

Для цього спочатку слід визначитись із тим обсягом прав, який бажаєте надати, а які права залишити за собою.

Автор твору – ліцензіар Creative Commons – в процесі вибору ліцензії відповідає на декілька простих запитань. По-перше, чи хочу я дозволити комерційне використання і, по-друге, чи хочу я дозволити створювати похідні твори? Якщо ліцензіар вирішує дозволити створення похідних творів, він може також забажати щоб будь-хто, хто використовує даний твір розповсюджував свій похідний твір на умовах тієї ж ліцензії. Ми називаємо цю ідею «Поширення На Тих Самих Умовах», і це – один з механізмів, котрий (якщо його обрано) допомагає цифровим співтовариствам рости.

Ця ідея заснована на ліцензії GNU General Public License, що використовується багатьма проектами вільного програмного забезпечення з відкритим кодом.

image

Усього існує шість ліцензій, та два самостійні інструменти для позначення «відмови від прав» (якщо читають юристи… ну то читайте і не вдавайте з себе академічних цивілістів). Ліцензії відрізняються об'ємом прав, що надаються автором (ліцензіаром).

image

Creative Commons використовуються по всьому світу для ліцензування творів у всіх сферах. Наразі існує близько 880 мільйонів робіт, ліцензованих під Creative Commons, і їх кількість постійно зростає.

image

Ліцензії Creative Commons використовуються найпопулярнішими сервісами.

Окрім ліцензування музики, літературних текстів, Creative Commons також набули широкого поширення у державних інституціях різних країн світу для ліцензування контенту, що створюється за рахунок коштів платників податків, що, погодьтесь, логічно та правильно – платники податків мають право отримати доступ до матеріалів, які розроблені за їх рахунок.

Тут можна виділити веб-сайт парламенту Австралії, урядові бази даних Сполученого Королівства, урядовий портал Нідерландів​.

Не всі науковці трусяться за правами на їх напрацювання, так, близько 100 000 наукових статей розміщені для вільного доступу на ресурсі PLOS (Public Library of Science).

Україна ж наразі лише на початку широкого розповсюдження вільних публічних ліцензій. Однак, вже з’явився офіційний переклад ліцензій на українську мову, ідуть розмови щодо використання відкритих ліцензій для ліцензування публічних даних, на законодавчому рівні планується (МЕРТ розробляє законопроект) закріпити можливість легального функціонування відкритих публічних ліцензій.

В наступних публікаціях ми розповімо про конкретні та яскраві приклади використання Creative Commons, та порадимо як і для чого використовувати вільні публічні ліцензії в Україні.

Від зрілого суспільства до спроможного

Замість того, щоби пробувати захищатися від системи, руйнувати її, протестувати проти неї, давайте спробуємо будувати систему, інституції, довіряти, створювати стандарти, професіоналізуватися і обертати ці стандарти системи в бік людини, її гідності і прав.