Уроки роботи з сусідами 

Простір #Adapter з’явився в Кременчуці більше місяця тому. Коли на відкритті простору один з експертів дискусії, Андрій Шуляр, запитав у присутніх: «Чи є в залі хтось із сусідніх будинків?», руку підняла одна людина. Цей момент став сигналом як для нас, так і для операторів простору, ГО «Культурний Діалог», що роботу з сусідами потрібно вести і починати потрібно якомога швидше.

Відкриття #Adapter. Фото: Ярослав Белінський

Як пізніше зазначить під час інтерв’ю один з активістів, Юрій Слюсар: «Сусіди – важливий елемент функціонування будь-якого простору, ні для кого не секрет, що нерозуміння з боку сусідів може зіграти з нами злий жарт. Наше завдання: пояснити їм хто ми, чим ми тут займаємось і що ми відкритті до взаємодії».

Якщо звернутися до українського тлумачного словника, поняття «сусідство» – означає близькість із ким-небудь за місцем проживання. Часто вживаним нами є й поняття «добросусідство», але чомусь, коли ми говоримо про сусіда, перед очима в основному постають негативні образи. Ми схильні думати, що більшість людей, що живуть поруч, апріорі хочуть порушити наш спокій та налаштовані вороже.

Коли ми розпочинали роботу над даним проектом, ми розуміли, що нам доведеться зіштовхнутись саме з таким ставленням сусідів до нас. В сприйнятті людей ми обов’язково асоціювалися з політичною партією або релігійною організацією.

Для Кременчука така практика урбаністичних інтервенцій взагалі непритаманна, тому перш ніж перейти до спілкування, доводилось довго пояснювати хто ми такі та чого хочемо.

В своїй роботі ми керувалися такими принципами:

– бути чесними та відкритими. Не варто думати, що люди цього не відчувають, будь-яке замовчування та відхід від відповіді сприймається критично, не можна очікувати відвертості, коли не пропонуєш того ж;

– ми акцентували увагу на тому, що це не соціологічне дослідження, а радше урбаністична інтервенція. Перш за все, нашою метою було спілкування з сусідами, вивчення кварталу через особистісне сприйняття його жителями.

– ми не рекламували простір. Нам було цікаво чи жителі про нього знають. Якщо знають, то що саме. Якщо ні – чи цікаво їм дізнатись і відвідати.

До того ж, ми мали за приклад ряд ініціатив в Україні, які працювали з сусідами та орієнтувались в першу чергу на їх досвід. Перш за все, це ініціативна група «Йота» (Львів), яка проводила «Фестиваль сусідів», проект «Мікрорайон Future» (Харків), ConnecTable (Київ), Свято двору (Івано-Франківськ).

Ми вивчили роботу усіх цих ініціатив та зрозуміли, що в завданнях, що ми ставимо перед собою існує багато спільного, але й існують істотні відмінності, з якими до нас ніхто не стикався:

– ми, на відмінну від інших ініціатив, мали працювати не тільки з сусідами, а й з активістами, які є користувачами простору. Першим – потрібно було розповісти про простір та спровокувати відвідати його, а другим – пояснити чому спілкування з сусідами так важливе і чому таку роботу потрібно проводити

– розраховуючи на подальшу активну роботу місцевих активістів із сусідами, ми з самого початку намагалися створити умови для довготривалого проекту. В свою чергу вище перераховані проекти – тимчасові. Вони відбуваються, дають конкретний соціальний ефект та закінчуються.

– ми мали фізичний, постійно діючий простір #Adapter. Так сталось, що він створювався без участі сусідів і ми розуміли, що людям важко буде сприйняти своїм те, стосунок до чого вони не мали. Окрім того, ми хотіли познайомити та спровокувати на спілкування сусідів між собою, та, найголовнішим для нас було, щоб це спілкування відбувалося на платформі #Adapter. 

Як виник простір #Adapter 

Простір #Adapter відкрився 18 жовтня 2015 року під гаслом «#Adapter – це епіцентр подій, місце зустрічі різних людей для взаємодії, розвитку і реалізації власного потенціалу». Однак його історія почалась задовго до того – з тимчасової трансформації Художнього Салону (березень–липень 2015).

Читайте також: Як трансформери за півроку змінили Кременчук?

Коли почався процес трансформації простору разом з нами працювало шість місцевих активістів. Ми розуміли, що таких людей у Кременчуці значно більше, але для нас вони поки що «невидимі».

Нашим завданням було зробити цей простір таким, щоб їм хотілось сюди приходити, тут перебувати та реалізовувати проекти саме на цій платформі. І це сталось. Коли прийшла черга трансформації Кінотеатру (липень–серпень 2015), команда активістів, яка сформувалась навколо Художнього Салону, була мотивована та готова до активної участі у трансформації разом з бельгійською командою Toestandt.

Вони творили цей простір уже самі для себе. При цьому відчуваючи відповідальність та цінність цього процесу, робили перші спроби до самостійного оперування та наповнення подіями незалежного мистецького простору, який пізніше називатиметься #Adapter.

Уроки тимчасових трансформацій були засвоєні. Після проходження усіх офіційних процедур, був підписаний договір оренди, який передав приміщення колишньої столярної майстерні в користування активістів, терміном на два роки та 11 місяців.

На цьому етап трансформаційних процесів закінчується і починається етап взаємодії користувачів простору між собою та з сусідами.

Архітектурні передумови

Локація #Adapter знаходиться в мікрорайоні неподалік від центру міста Кременчука та складається з комплексу порожніх гаражів та колишніх столярних майстерень ЖЕКу «Автозаводське».

Основними завданнями даної контори в радянські часи було зберігання закріпленого за нею житлового фонду і забезпечення безперебійної роботи інженерного устаткування житлових будинків. Але згодом приміщення втратили своє призначення, бо ЖЕК розформували.

Будівлі довгий час стояли порожніми, не використовувалися, їх належний стан не підтримувався. Від вандалів вберігало те, що весь цей спадок знаходився у зачиненому дворі, який цілодобово охоронявся комунальною службою, на балансі якої «висіли» ці приміщення та гаражі.

Відсутність квартальної забудови заважає визначити межі мікрорайону. Прибудинкові територій, які більш-менш доглядаються мешканцями прилеглих будинків, не мають комфортного з’єднання. Така просторова структура тільки ще більше роз’єднує мешканців з різних будинків.

На нашу думку, #Adapter має всі передумови, щоб стати відкритим громадським простором цього житлового мікрорайону, місцем зустрічі сусідів із усіх будинків. 

Історія мікрорайону 

Мікрорайон, де знаходиться простір #Adapter, має історію, яка, безумовно, вплинула на процес встановлення взаємовідносин між людьми, що живуть поруч.

На початку ХХ століття Кременчук був не тільки промисловим містом, але в першу чергу військовим. В мікрорайоні, де зараз знаходиться простір, були цілі комплекси артилерійських складів, куди входили казарми для солдат. 

Військовий дім

Після Жовтневої революції тут побудували двохповерхові будинки для сімей командуючого складу. Сам район був доволі елітним в військових колах.

В часи Другої світової війни тут неподалік був концтабір військовополонених, а на території самого кварталу знаходилось управління Гестапо.

Старожили говорять, що за війни квартал був зруйнований, лише декілька будинків вціліли. В післявоєнний час тут почали будівництво цілого ряду п’ятиповерхівок та заселення району. 

Соціальний контекст 

Житловий мікрорайон, де знаходиться культурний центр #Adapter, є, за словами самих мешканців, досить депресивним. Житло тут не користується попитом серед молоді, а навіть та молодь, що тут живе – своє дозвілля проводить переважно в інших місцях.

Зокрема це стосується студентів Педагогічного коледжу імені А.С. Макаренка, гуртожиток якого знаходиться зовсім поруч. Ми робили акцент на взаємодії саме з цією категорією сусідів, адже вони є потенційними активними учасниками життя #Adapter. В ході спілкування студенти дуже важко йшли на контакт, з опитаних близько 30 осіб, на свято сусідів прийшло всього двоє.

Окрема категорія сусідів – люди старшого віку, які особливо не налаштовані на спілкування, та за межі своєї прибудинкової території практично не виходять.

В ході роботи ми з’ясували, що люди, які живуть по сусідству, про існування простору не знали та, відповідно, ніколи не приходили в #Adapter.

Це додавало нашій інтервенції своєрідного виклику. Адже ми хотіли, щоб люди не тільки почали користувались цим простором, а й сприйняли його як «своє місце в місті».

Збиралики або сусідський пазл

Як зазначив Андрій Карпека, співзасновник Мінської урбаністичної платформи, на круглому столі присвяченому практикам учасницьких проектів: «Щоб мотивувати людей прийти – потрібен захід. Така наша психологія, найлегше і найпростіше залучити людей, коли поруч зі знайомством та спілкуванням, ви пропонуєте їм перегляд фільму, концерт, напої та їжу».

Підготовка до проекту. Фото: Ірина Каць

Підготовка до проекту. Фото: Ірина Каць

Коли ми починали проект «Збиралики», чітко розуміли, що нам потрібна фінальна подія, символічний якір, який мотивуватиме сусідів прийти. Так з’явилась ідея «Свята двору». Щоб зробити процес цікавішим та більш персоналізованим, кожному сусіду, що хотів прийти на свято, ми дарували фрагмент пазлу з точними даними місцезнаходження простору #‎Adapter – звідси і назва проекту «Збиралики».

Так, разом з особистим запрошенням, людина отримувала відповідальність: адже, якщо вона не прийде зі своїм фрагментом, картинка не буде цілісною і ми не побачимо що ж це за зображення.

До участі в цій інтервенції ми передбачливо залучали активістів, користувачів простору, адже саме їм доведеться в подальшому взаємодіяти з сусідами.

Постер події

Проект реалізовувася під гаслом «Збираємо пазл, збираємо історії, збираємо ідеї». Фото: Анастасія Пономарьова

Проект реалізовувася під гаслом «Збираємо пазл, збираємо історії, збираємо ідеї». Фото: Анастасія Пономарьова

Проект реалізовувася під гаслом «Збираємо пазл, збираємо історії, збираємо ідеї». Фото: Анастасія Пономарьова

В рамках проекту були проведені зустріч з основними користувачами простору #Adapter та активістами, обговорення результатів перших тижнів роботи простору, формування плану дослідження та команди, відео-інтерв’ю з містянами та сусідами.

Пізніше під час «Свята двору» відбулися виставка старих фотографій двору, показ короткого анонсу ролику про дослідження, розіграш призів за номером пазлу, барбекю.

Зустріч з активістами. Фото: Ірина Каць

Зустріч з активістами. Фото: Ірина Яковчук

Опитування на вулиці. Фото: Ірина Яковчук

Опитування містян. Фото: Анастасія Пономарьова

В підсумку з 48 розданих пазлів нами було зібрано 22, хоча насправді відвідувачів було більше. Загальна кількість сусідів, які прийшли на свято 30–35 осіб.

Хотілося б сказати, що після проведення інтервенції сусіди почали відвідувати простір та реалізовувати на його платформі власні проекти. Проте, це важкий та тривалий процес.

Головним для нас на сьогодні є розуміння, що механізм запущений. Серед сусідів вдалося знайти кілька небайдужих людей, які готові долучатись до життя спільного простору. За нашими спостереженнями, на зміну настороженості і недовірі серед людей, приходило розуміння та зацікавленість.

Інтерв'ю з активістами. Фото: Ірина Яковчук

Інтерв'ю з активістами. Фото: Ірина Яковчук

Свято двору. Фото: Марина Орлова

Свято двору. Фото: Марина Орлова

Ірина Каць, засновниця ГО «Культурний Діалог» впевнена: «… Проведене дослідження "Збиралики" стало відправною точкою у формуванні довіри між сусідами та активістами альтернативного культурного центру #Adapter в Кременчуці.

Перша зустріч видалася вдалою та теплою і, можна говорити про те, що ми переконали сусідів у щирості наших намірів. Але, поряд з цим, є розуміння того, що справжня довіра не будується разовим заходом. Ми взяли на себе велику відповідальність, запустивши процес налагодження комунікації з сусідами... і тепер, важливо продовжувати…

На мою думку, вагомим позитивним досягненням "Збираликів" є відсутність негативних відгуків та підозр з боку сусідів за весь цей час. Люди знають хто ми, що таке #Adapter та переказують іншим… Камінь воду точить...»

Автори: Ірина Яковчук, Анастасія Пономарьова

Окрема подяка за підтримку Програмі національних обмінів та Національній програмі підтримки демократії, волонтеркам Маші Колядіній, Ані Нікітіній, соціологам-консультантам Наталії Отріщенко та Вадиму Денисенко