Дизайн-код столиці, щоб не було соромно

Дизайн-код столиці, щоб не було соромно

1163 7 хвилин хв. читання
18.05.2016

«Агенти змін» та «ЛУН.ua» представили «Київський стандарт».

 

«Сьогодні люди борються за те, щоб отримати додаткові квадратні метри, роблять балкони на виніс, однак насправді подвір’я будинку так само є тим простором, який належить власнику цього балкону»…

16 травня дизайнери ініціативи «Агенти змін» та ініціатор проекту, компанія з онлайн-пошуку житла «ЛУН.ua», презентували створення «Київського стандарту» – ґрунтовного та компетентного посібника з вирішення невигаданих проблем благоустрою житлових кварталів. ВЕЛИКА ІДЕЯ розбирається, як новий стандарт може вплинути на якість життя міста та пропонує конспект презентації цієї ініціативи.

Андрій Міма, директор з розвитку «ЛУН.ua» 

Ідея проекту виникла рік тому зі спостережень за тим, як змінюються новозбудовані квартали і яким чином мешканці і місцевий бізнес облаштовують простір, де вони перебувають.

Це стосується і рекламних оголошень на фасадах будівель: коли ми побачили, в який хаос це може перетворитись, ми запропонували забудовнику розробити певний дизайн-код, правила оформлення вивісок. Ми визначили максимальний розмір оголошення, максимальну площу заклеєного скла і т.д.

Друга проблема, з якою ми зіштовхнулись, це неправильне паркування вздовж доріг. Ми розробили розмітку, яка була би зрозумілішою водіями і максимально звільнила б простір. Це дало нам впевненість, що завдяки цим маленьким рішенням можна значно покращити життя в житлових комплексах, хоча, звісно, не всі проблеми можна вирішити.

image

Ігор Скляревський, арт-директор «Агентів змін»

Наразі в Києві продається більше 500 житлових комплексів, половина з них розташована у передмісті. Київ розширяється, населення зростає, як і кількість забудівель.

Якщо врахувати ці тенденції, то ми виявимо, що через 10 років в нових житлових комплексах буде жити близько мільйона людей. І важливо зрозуміти, як будувати ці комплекси для комфортного житла.

Новобудови в Києві зовсім не пристосовані до життя, вони не задовольняють базові потреби людини – ходити і не спотикатись, мати доступ до якісних дитячих майданчиків та інше.

     
  Такі житлові будинки, які будують зараз в Україні, в Європі руйнували у 80-х роках, тому що зрозуміли, що ці будинки і простір навколо них збудовано таким чином, що люди, які там виростають, нездатні інтегруватись у цивілізоване суспільство.  
     

Коли люди живуть в «коробках», такі райони лише погіршують рівень життя суспільства. Погано, коли біля будинків немає публічних просторів, де можна було б встановити якісь соціальні зв’язки і де б існувала можливість для спілкування.

Сьогодні люди борються за те, щоб отримати додаткові квадратні метри до своєї житлової площі, наприклад, роблять балкони на виніс. Однак насправді подвір’я будинку так само є тим простором, який належить власнику цього балкону, але як він його використовує? Він ставить свою машину і більшість часу цей шматок заліза займає частину подвір’я, де могла б гратись його дитина. Це дуже неефективне використання простору.

Одна з головних причин, чому в Києві ніхто не займається благоустроєм подвір’їв, полягає в тому, що в девелопери не вірять, що інвестиції у благоустрій можуть бути прибутковими. У Західній Європі витрати розподіляються приблизно однаково – на благоустрій і власне на саму забудову. У нас це співвідношення – 90/10.

Гарний приклад з Центральним парком в Нью-Йорку, який лише 2007 року додав в економіку міста мільярд доларів – будинки навпроти парку вважаються найдорожчим житлом в місті великою мірою завдяки красивому виду з вікна.

image

У Києві немає жодного прикладу житлового комплексу, де б все було добре з благоустроєм – є окремі елементи в різних місцях, однак цілісного якісного проекту немає.

Потрібно зрозуміти, що побудова комфортного життя є перспективною інвестицією, адже якість попиту буде зростати і якщо девелопери не навчаться будувати згідно з новими стандартами, вони не витримають конкуренції у майбутньому – на їхнє місце прийдуть девелопери з Європи або ті, хто навчиться розробляти якісніші проекти.

Проект «Київський стандарт» – це передусім для тих дизайнерів і архітекторів, які залучені до проектів, за які соромно. Цей проект потрібен і місцевій адміністрації.

Ми не можемо навчити мешканців жити, ми можемо лише вплинути на ті запити, які в них є. Але ми вміємо інтегрувати різні знання різних людей, дізнатись, що їм необхідно, і звести логічно це в одне ціле і перетворити в відкритий, доступний для всіх стандарт.

Дві хвилі опитувань, де ми орієнтувалися саме на відповіді мешканців нових житлових комплексів (пізніше 2000 року), показали ключові проблеми, які їх хвилюють – які є найбільш поширеними і наскільки люди вважають їх критичними. Ми також помітили, що ціни житла не відповідають якості благоустрою комплексів і запитам їхніх мешканців на комфорт.

image

Серед найбільш поширених і критичних проблем житлових забудов:

  1. Запаркованість подвір’їв.
  2. Інформування мешканців від керівних компаній або ЖЕКів (оголошення, навігація і т.д.)
  3. Неохайний фасад (кондиціонери, супутникові тарілки, засклені балкони).
  4. Погана пішохідна інфраструктура.
  5. Погані публічні простори.

 

Проблеми, які турбують всіх, але є менш поширеними:

  1. Брудне подвір’я.
  2. Низький рівень безпеки.

Проблеми, які найменш поширені і критичні:

  1. Важко припаркуватись недалеко від будинку.
  2. Погане освітлення.
  3. Погані дитячі майданчики.

Проблеми, які є критичними, але турбують менше людей, бо вони мають особливі потреби:

  1. Недоступність для маломобільних людей.
  2. Неякісні спортивні майданчики.
  3. Немає інфраструктури для власників собак.
  4. Погана навігація.
  5. Немає інфраструктури для велосипедистів

Цікава ситуація складається з дитячими майданчиками, які стають одним з елементів політичної реклами перед виборами. Часто можна зустріти зауваження колег, що вигляд київських подвір’їв призводить до думки, що в Україні діти народжуються, інфраструктури для маломобільних немає (для батьків з коляскою), тому дитина одразу стає трьохлітньою (для неї вже є дитячий майданчик), вона дорослішає до семи років, потім зникає і згодом ми її бачимо пенсіонером, для яких на подвір’ї є лавки.

Етапи створення «Київського стандарту»:

– Вивчення потреби максимальної кількості людей: людей з особливими потребами, людей різного віку; є величезна кількість фокус-груп.

– Глибинні інтерв’ю з усіма учасниками ринку: архітекторами, девелоперами, адміністрацією міста, представниками локального бізнесу – що їм заважає зробити цей простір таким, щоб всі були задоволені. Це дозволяє дізнатись про потреби покупців квартир і фахівців, які займаються забудовою.

– Важливо поєднати київський досвід і використовувати доцільні іноземні приклади. Це не хіпстер-урбанізм, який робить популярними якісь оригінальні знахідки, не розуміючи, чи будуть вони працювати в українському просторі. Найчастіше ми будемо брати приклади наших східних сусідів – Польща, Чехія, Словаччина, Молдова.

image

Київський стандарт – це посібник з вирішення невигаданих проблем, адже вони ґрунтуються на реальних дослідженнях благоустрою, використовуючи київський і зарубіжний досвід.

У процесі розробки стандарту ми ще зрозуміємо, якими будуть основні розділи і чи це буде у вигляді сайту чи книжки. Проте основними акцентами в цьому керівництві будуть:

  1. Публічні простори – як правильно робити озеленення, освітлення, дитячі і спортивні майданчики, місця для дозвілля, як забезпечити безпеку місцевих мешканців.
  2. Інфраструктура міста – все, що стосується маломобільних людей, не лише з інвалідністю, а й тимчасово маломобільних і з особливими потребами.
  3. Навігація – це спосіб, як компанія спілкується зі своїми мешканцями.
  4. Екстер’єр будівель – те, що стосується оголошень і вивісок магазинів, фасадів будинків.

Київський стандарт – це абсолютно відкритий, доступний для всіх документ. Він розрахований на те житло, яке проекують і будують саме зараз. Це важливий фактор, бо це причина, яка дозволить йому працювати. Девелопери – це люди, які мають владу його втілити. Київський стандарт буде чітким ілюстрованим посібником з вирішення невигаданих проблем.

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Маршалл Розенберг, автор терміну «Ненасильницька Комунікація», говорив, що конфліктів на рівні потреб не існує, вони існують на рівні стратегії задоволення цих потреб.