Ми підходимо до території кораблеремонтного заводу, орієнтуючись на оранжеві стрілочки, прикріплені до півтораметрових дерев’яних брусків. На них написано чи то «ІЗО», чи то «130». Розгублено впираємося в височенні світло-сірі ворота. Тим часом нас виходить зустрічати ЄВГЕН ПОПОВИЧЕНКО, вибачаючись, що на воротах немає розпізнавальної таблички.

Підніматися на четвертий поверх, де обживається після переїзду з Донецька проект IZOLAB, доводиться пішки. «Тут у нас буде таке собі креативне селище: майстерні, шовкодрук, фотолабораторія», – розважає нас Євген під час підйому. Нарешті перед нами поверх IZOLAB – просторий лофт і запах ремонту.

В одній із кімнат відбувається воркшоп із програмування плат. За столом сидять вісім політехніків із ноутами. За вікнами – Рибальський острів та сірий передвесняний Дніпро. Починаємо розмову.

– Невже будь-хто може вільно прийти у фаблаб на ваш воркшоп, чи є певний ценз технологічних навиків?

– Формально – будь-хто. Це можуть бути техніки, архітектори, програмісти. Але нам потрібні люди, які можуть бути також чимось корисні для нашої лабораторії. Аудиторія збирається через соціальні мережі, причому досить швидко. Ми зараз трішки обмежені в кількості місць для воркшопів із Adruino, бо в нас лише вісім комплектів плат, але можна приходити і зі своїми. А взагалі тут спокійно розміщується до 15 чоловік.

Наші воркшопи поки що безоплатні. Ми просто кажемо людям, що у нас зараз триває кампанія на Спільнокошті, там є скринька, і охочі можуть добровільно перерахувати нам якісь кошти. Ми навіть кажемо рекомендовану суму, яка б окупала технічні витрати на воркшоп.

– Чи вистачить вам коштів зі Спільнокошту, чи ви маєте якісь інші джерела фінансування?

– Насправді ми сподіваємося, що зберемо більше, ніж сто тисяч. Нас, правда, підвів курс валют, бо коли ми запускали кампанію, курс долара ще був 16. Ми збираємося купувати лазерний гравер ЧПУ. А новий коштує десь від $8000. Ми просто вирішили, що суму, більшу за 100 000 грн, ризиковано збирати в українських умовах.

Також ми будемо шукати партнерів за кордоном. Так, на днях приїздив спеціаліст із креативних індустрій з Естонії і поділився з нами контактами в Європі, де нам, можливо, зможуть допомогти з краудфандингом.

Тобто, по-перше, ми плануємо зібрати більше ста тисяч, а по-друге, знайти спонсорів.

ми прийшли на Kyiv Market на одинадцяту ранку, всі місця були забиті, і тоді організатори сказали нам: там є хлопці і дівчата з Донецька, у них також є 3D-принтер, може, вони вам трохи місця дадуть

– Наскільки я знаю, проект переїхав сюди з Донецька після того, як територію «ІЗОЛЯЦІЇ» захопили бойовики ДНР. А як взагалі виникла ідея такого простору, як фаблаб?

– Так, ідея створити фаблаб у Донецьку виникла у Кості Леоненка, який приїхав з Амстердама. На той час він не мав обладнання, але була думка збиратися і щось робити разом. Трішки згодом з’явився 3D-принтер, ще через рік – лазерний гравер. Тоді і розпочалася активна діяльність лабораторії.

У червні 2014 року IZOLAB разом з «ІЗОЛЯЦІЄЮ» були вимушені залишити Донецьк. Більшість обладнання залишилася там, у тому числі і лазерний гравер – це наша найбільша втрата. Все, що вдалося врятувати, знаходиться тут – навіть трішки більше, бо якісь кошти від воркшопів йдуть на поповнення матеріалів. Наприклад, на цей воркшоп ми купили викрутки і радіодеталі.

– Я так розумію, донецький засновник вже покинув вашу справу. Хто ще працює над IZOLAB?

– Костя поїхав до Штатів, але дистанційно він нам допомагає – скидає свої ідеї, варіанти для воркшопів, лінки на щось цікаве. Нещодавно він нам подарував міні-ган, який стріляє резинками для грошей. Співзасновник IZOLAB Саша Манук’янс також із Донецька. Ще він займається іншими проектами «ІЗОЛЯЦІЇ». Крім того, він архітектор і робить нам будівельні плани, розраховує проводку, електроенергію, вигадує дизайн. Для IZOLAB він організовує майстер-класи з макетування, оріґамі, а коли був гравер, він ще й на ньому працював. Раніше в команді проекту також був Станіслав Джеріхов, який працював адміністратором IZOLAB, але починаючи з грудня я його замінив.

Раніше я нічого не чув ні про «ІЗОЛЯЦІЮ», ні про IZOLAB, а знав лише про HackLab на Новоконстянтинівській. Познайомилися ми тільки в кінці осені на Kyiv Market. Там ми з другом мали представляти 3D-принтер, який розробляли «з нуля». Ми збиралися трішки друкувати і показували можливості принтера.

Але коли ми туди прийшли на одинадцяту ранку, всі місця були забиті, навіть надворі не було куди притулитися. І тоді організатори сказали нам: там є хлопці і дівчата з Донецька, у них також є 3D-принтер, може, вони вам трохи місця дадуть. Ми роззнайомилися, і вони мене запросили на екскурсію до IZOLAB, а через кілька днів попросили вислати CV і запропонували роботу.

Зараз над IZOLAB працюємо фактично лише я та Саша Манук’янс. Саша більше по воркшопах і дизайну, а я – по організації і краудфандингу. А з технічною стороною поки допомагають хлопці, які розробляють свій квадрокоптер. Вони допомагають проводити навчання, бо у нас замало часу.

– А чого поки що не вистачає вашому фаблабу в плані компетенцій чи спеціалістів?

– Я хочу сподіватися, що в майбутньому у нас з’явиться людина, яка буде робити чисто технічні речі з електроніки чи програмування. Можливо, це якраз будуть хлопці, які зараз проводять воркшопи. А можливо, до нас будуть приходити люди, які робитимуть свої проекти і технічно допомагатимуть.

Також IZOLAB дуже допомагає команда «ІЗОЛЯЦІЇ» – консультації, просування, юридичні питання.

– А чим ви займалися до IZOLAB?

– Ми з другом займалися створенням 3D-принтера, який досі перебуває в розробці – там є лише механічна частина, він ще нічого не друкує. До принтера я займався програмуванням, працював як фрілансер. Навчався на курсах програмування і збирався працювати програмістом, але потім трапився проект IZOLAB, який здався мені дуже цікавим і інноваційним.

Фаблаб, у принципі, для світу не новинка. В Італії, Іспанії, Штатах їх уже дуже багато, але для України цей формат місця і проведення часу – щось нове.

ми хочемо робити платформу, куди б могли приходити люди і щось робити власними руками

– Що потрібно мати такій майстерні, як ваша, щоб назвати себе фаблабом?

– IZOLAB – це офіційний фаблаб. Ми є на офіційній сторінці фаблабів, хоча там ще стоїть стара адреса.

Необхідно, щоб було відповідне обладнання. Основна частина інструментів фаблабу – верстати з ЧПУ, щоб люди могли завантажити свої 3D-моделі, натиснути кнопку «Старт», і верстат все зробив. Тобто це фрезер ЧПУ, ювелірний фрезерний верстат, лазерний гравер-різак, вініловий плоттер, 3D-принтер.

Зараз якраз наш знайшов через фейсбук партнер, в якого є великий фрезерний верстат. Він найближчим часом до нас приїде, і ми будемо з ним співпрацювати.

В Україні ми поки що єдиний фаблаб. Є лише HackLab, який створив Ваня Пасічник, але там трішки інший формат роботи. Він більш клубний, а наш проект більш соціальний. Зріє ще кілька ініціатив у форматі хакерспейсу, наприклад, при комп’ютерній академії «Шаг», де також є 3D-принтер і робототехніка.

– Чим ще, крім воркшопів, наразі займається IZOLAB?

– Ми зараз робимо різні тестові штуки. Проводимо свої воркшопи, а також співпрацюємо з різними арт-інституціями. Воркшопи думаємо проводити частіше, бо вісім людей на тиждень – це малувато. Можливо, будемо робити міні-курси, по чотири-п’ять занять, з моделювання або роботи з Arduino. Плануємо брати участь в UrbanFest із макетуванням та 3D-принтером. Саша Манук’янс там буде проводити виїзний воркшоп.

Є ідея розробити майстер-клас із 3D-друку для різних рівнів підготовки, від найпростішого – закинути модель і щось надрукувати – до основ 3D-моделювання і налаштування принтера. Тим паче, у нас зараз вже два принтери. Один привезено з Донецька, а інший нам фактично подарував Саша Савсуненко, який був також співрозробником креативної індустрії IZONE, а потім поїхав до Штатів.

Можливо, в майбутньому, якщо люди хотітимуть знайти місце для роботи, але в них не буде часу нам допомагати, ми введемо формат абонплати за оренду обладнання чи приміщення.

Також фаблаб може бути платформою для стартапів. В Донецьку був приклад хлопців з «We are able». Вони спочатку приходили і вчилися працювати на різаку, а потім у такому форматі продовжили вже свій маленький бізнес. Зараз вони роблять свої аксесуари, рюкзаки, і все це виготовляється на одному різаку.

Нещодавно до нас звернулася жінка, яка хоче створити курси програмування для підлітків і запропонувала разом придумати програму.

Зараз ми плануємо розказати про нашу діяльність якомога більше, щоб максимум людей про це дізналися. Але ми точно знаємо, що хочемо робити платформу, куди б могли приходити люди і щось робити власними руками.