«Ми живемо в світі міст» – таким слоганом починається промоційний ролик платформи Міський протокол, яка працює над виробленням нових єдиних правил гри для прогресивних сучасних міст

Ідеологи цієї ініціативи користуються принципом: спільні проблеми – спільні рішення.

Основні форми діяльності Міського протоколу – обмін знаннями між містами та розвиток міжгалузевих мереж.

Основні цілі – підвищення наукоємності міст, співпраця між усіма учасниками міських процесів (адміністрації, науковців, громади та бізнесу), вироблення єдиних стандартів розвитку.

Об’єднання Міський протокол часто також називають «інтернетом міст». Ця назва не є настільки випадковою, як може здатися. Серед першочергових задач ініціативи Міський протокол є впровадження в містах «інтернету речей» та мережевого мислення – тобто з одного боку автоматизація міської навігації, водопостачання, рівня освітленості тощо; з іншого – об’єднання в єдиний цикл систем освіти, бізнесу, науки, управління, культури.

Барселонський архітектор Вісенте Гуалларт з цього приводу сказав – «Інтернет вже змінив наше життя, але ще не змінив наші міста».

Практичним проявом Протоколу міст є, наприклад, використання розумної мережі світлофорів, функціонування роздільного збору сміття, інтеграційна політика щодо окраїн, створення фаблабів, розвиток велосипедної інфраструктури, проведення громадських обговорень міських проблем, встановлення індикаторів нічного освітлення і багато-багато інших активностей на перетині технологій і політики відкритості.

На сьогодні містами, які вступили в клуб Міського протоколу є Барселона, Амстердам, Дублін, Женева, Кіото та ще з кілька десятків великих та малих міст. В 2012 році до Протоколу приєдналася Москва. Жодне українське місто на сьогоднішній день не висловило намір приєднатися до цієї мережі.

Проте, стати частиною цієї сучасної глобальної гільдії Міського протоколу можуть не лише міські адміністрації, але і бізнесові корпорації, наукові інститути та громадські організації.

Приєднання міста до Міського протоколу означає висловлення ним зобов’язань розвиватися в рамках глобальних стандартів. Для початку процедури прилучення достатньо відправити заявку за допомогою сайту платформи.

Одним з основних адвокатів ідеї міських протоколів є міська адміністрація Барселона та її мер Хав’єр Тріас. Не дарма і саме в цьому місті у 2012 році і було підписано Протокол. На відміну від, скажімо, тієї ж Москви, де успіхів досягнуто лише у використанні у міському просторі ІТ-технологій, Барселона розвивається як еталонне місто Протоколу. Завдяки політиці Тріаса столиця Каталонії вдало поєднує в собі розумну навігацію, політику децентралізації, локальний розвиток технологій, туристичну інфраструктуру.

Читайте також: Еволюція мемів: FabLab –> FabCities

Можна також сказати, що Міський протокол є конкретним вираженням дещо захмарного терміну «сталий розвиток» (sustainability). Починаючи з кінця 80-х ця концепція «сталості» поступово займала місце нової глобальної моралі, в якій враховуються не лише інтереси економіки – грошей та суспільства – інтересів людини, але і екологія – інтереси природи.

Однак саме поява такої глобальної угоди на кшталт Міського протоколу може позбавити «сталий розвиток» непрактичної нью-ейдж мрійливості та направити в русло конкретних задач.