Проблем нема, є зони росту

Проблем нема, є зони росту

329 6 хвилин хв. читання
7.09.2016

#код малого міста

 

Засновник вузлової для Славутича дерев’яної конструкції Enlight про те, як відучити молодь писати вульгарні слова та як в малому місті створити привабливу публічну зону нового типу.

Enlight – це модульний вільний публічний простір у Славутичі, обладнаний сонячними батареями і відкритий для всіх мешканців міста. Ця конструкція – дерев’яна і динамічна: вона може трансформуватися для роботи кількох людей, або перетворюватися на концертний майданчик, де легко помістяться до 50 слухачів.

Автором концепції та розробником проекту публічного простору з використанням сонячної енергії Enlight/Славутич є киянин Анатолій Хорошилов. Розробниками архітектурного проекту та авторами вуличних модульних меблів – архітектори: Сергій Ковальов та Андрій Бражник.

Втілити свій задум вони змогли за підтримки бренду «Чернігівське», міської ради Славутича, ініціативних містян, партнерів з Unasolar. За задумом творців, сонячна енергія в Enlight може перетворюватися у зображення на екрані, музику, освітлення у вечірній час, а також слугувати для зарядки ґаджетів відвідувачів.

Використання сонячної енергії та місце реалізації проекту – наймолодше українське місто Славутич – не випадкові. Сусідство з ЧАЕС повчально нагадує про необхідність діяти в парадигмі сталого розвитку та використовувати відновлювальні джерела енергії.

Офіційно Enlight у Славутичі відкрили 3 жовтня 2015 року, і хоч конструкція вже архітектурно завершена, функціонально її ще можуть вдосконалювати.

«Все залежить від користувачів Enlight, від того, що їм потрібно. Наприклад, нещодавно дівчина, завсідниця паблік-спейса, виявила бажання перефарбувати один із модулів у чорний колір. Ще один мешканець міста, програміст-фрілансер, який використовує цей простір для роботи (тут є Wi-Fi), за свій кошт встановив кілька додаткових розеток. А студент славутицького філіалу КПІ розробив і впровадив систему дистанційного керування світлом та розетками», – розповідає Анатолій Хорошилов.

Минуле літо для Enlight видалося доволі жвавим. Довкола конструкції та на майданчику неподалік, за ініціативи Юлії Гаркуші, майже що ранку відбувалися заняття з йоги. В межах програми легального перегляду фільмів «Відкритий доступ», а також в співпраці з кінофестивалем «86» в Enlight відбувалися покази фільмів.

Також тут презентували панорамний VR-проект київської студії VerumVisum – Chornobyl360, присвячений 30 річниці трагедії на АЕС. А творче об’єднання Krolikowski Art провело дві лекції – про метамодернізм і філософію фотографії.

А ще Enlight слугував лаунж-зоною під час Prichal Union Dvizh – підліткового панк-концерту, котрий цього року організували у Славутичі вперше. Кілька своїх акцій провела тут спільнота, яка творить та популяризує в Славутичі вуличну музику.

При цьому, місцевих сформованих культурних спільнот у Славутичі не так уже й багато. Здебільшого, їх творять підлітки або люди неупереджені та відкриті за своєю природою. Серед місцевих друзів Enlight, наприклад, молоді лоу-фай та шугейз-музиканти, спільнота Yoga in Slavutich, підлітки, котрі захопилися віртуальною реальністю...

Читайте також: «Соціуму завжди потрібен той, хто рефлексує над минулим та мріє про майбутнє»

І буквально днями у Enlight відбувся одноденний воркшоп з японської гри «Кендама».

«Ця гра виявилася не просто грою, а цілою філософією. У неї можуть грати як діти, так і дорослі. Навіть Далай-лама полюбляє "Кендама". А сам інструмент для гри можна навіть виготовляти на уроках трудового навчання у школах.

Вчора я сам це зрозумів і вже домовився про зустріч з методистом управління освіти у Славутичі: хочу обговорити можливість, аби діти власноруч виготовляли, крім усього іншого, також і елементи для гри», – зазначає Анатолій.

Enlight цікавляться різні вікові категорії містян. Часом – це навіть найстарші мешканці міста. Найбільшу аудиторію – майже 70 осіб – в Enlight зібрав наразі документальний фільм «Ленінленд».

Наразі в Славутичі вже є група молоді з 10 осіб, які відчувають відповідальність за конструкцію. Ця компанія не смітить і пильнує за іншими відвідувачами, використовуючи Enlight так, як і передбачає його справжня концепція. Але є також такі, хто своєї відповідальності за вільний простір не визнає, хоч і користується ним.

«Проблем, які можна було б справді назвати проблемами, у нас нема. Але в нас є певні труднощі. Скажімо, з переведенням усієї нашої конструкції на баланс якогось міського комунального підприємства. Хотілося б, щоб за нього хтось узяв на себе відповідальність.

Це не проблема, але такий бюрократичний процес, однаковий на всій території України. Наші труднощі часто виявляються зонами росту. І такі зони є спільними або подібними для різних спільнот і міст.

Читайте також: Не тільки ж у Львів їздити…

До прикладу, деякі підлітки, які відвідують Enlight, дозволяють собі плювати або чистити насіння на підлогу конструкції. Доводиться з ними розмовляти про це. І більшість, із ким вдалося поговорити, таки починають ставитися до Enlight відповідальніше.

Також я намагаюся якнайбільше залучити людей до того, щоб вони щось робили у просторі Enlight власноруч. Уже багато молоді тримали в руках якісь інструменти, щось тут ремонтували, просто прибирали або дещо переносили.

     
  Також спершу я вважав проблемою малюнки і написи, які постійно з’являються на модульних меблях. Потім виявилося, що це теж не проблема, а зона росту. Будь-які привабливі поверхні відразу вкриваються позначками. Так є всюди. Це інстинкт: так певна група позначає свою територію.  
     

Я кілька разів наголосив на тому, що нам справді потрібні якісні малюнки та цитати, кілька разів зішліфували всілякі недоречні написи і малюнки. Нормальні речі лишилися, і тепер те, що з’являється, вже на 90% не є вульгарним. Уже навіть є такі малюнки, які маємо намір перенести в якийсь інший вимір і, можливо, зробити виставку

У Славутичі є хороша художня школа. Але й поза нею, виявляється, підростає обдарована молодь, яка здатна творити щось оригінальне, але вона діє неформально. Ми даємо їй шанс. Припускаю навіть, що невдовзі у Славутичі з’являться молоді вуличні художники і цікаві мурали. Ми взагалі ставимо собі за завдання – творити і розвивати спільноти, середовища», – каже Хорошилов.

Найбільш дієвою платформа Enlight є в теплі пори року. «У перші дні осені ми плануємо ще кілька подій. Оскільки у Славутичі, після фестивалю "86", сформувалася молода команда тих, хто захоплюється технологією VR, ми хочемо, щоб вони розповіли мешканцям міста про віртуальну реальність. Також запросимо молодь, яка створила авангардний театр, щоб спробувати Enlight як камерну театральну сцену», – додає Анатолій.

Сьогодні він продовжує координувати діяльність вільного простору у Славутичі і вже складає план його діяльності на наступне літо. Серед головних завдань: встановити баланс між заходами, які в Enlight мають організувати самі мешканці Славутича, і тими, які проведуть тут спільноти та команди-друзі з Києва та інших міст.

А ще Анатолій сподівається розширити співпрацю з різними активними середовищами по всій країні. Особливо цікавими для середовища Enlight є спільноти подібних до Славутича, малих міст.


Код Міста

Матеріал створено в рамках програми «Код Міста»Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.


У якому суспільстві ми житимемо через тисячу років

«Ми стадні тварини і залишаємося ними тому, що в стаді маємо більшу силу. Поодинці ми мало чого варті. Ні як поодинокий хуліган, ні як поодинокий чернець, ні як поодинокий солдат. У всякому разі, у більшості випадків. Тому ми об’єднуємося наперекір всьому неоліберальному прагненню до індивідуалізму».