"Soul* Lab" — команда, яка робить і верифікує онлайн-рішення для діагностики і лікування психологічної травми. 

У травні 2022 команда проекту переорієнтувала свою діяльність на потреби тих, хто постраждав від війни та запустила збір коштів на розробку та верифікацію методики «Аудіовізуальне лікування ПТСР, наукова розробка».

Команда проекту:

Науковий керівник, автор методу Михайло Вигдорчик – кандидат медичних наук, психолог-психодіагност, психоаналітик.

Юлія Башлакова - психодіагност, координатор проекту.

Тетяна Жданова - психодіагност, маркетолог проекту.

Розкажіть про те з чим ви працюєте?

Перед війною ми розробляли софт, побудований на психодіагностичному інтегральному підході, який допомагатиме керівникам створювати високоефективні команди із “звичайних” людей. Коли почалася війна, ми зрозуміли, що цю розробку треба ставити на паузу і фокусуватися на тому, що нагально потрібно суспільству. І при цьому спиратися на те, що ми робимо професійно і якісно, те, що є нашим ноу-хау: дослідження і оцифрування особистості людини, її сильних проявів і талантів, способів адаптації у соціумі, вроджених властивостей і потреб, “крихких” місць. 

Те, з чим ми як країна і нація зіткнулися, виявилося набагато жахливішим, ніж можна було уявити у 21 столітті, масштаб втрат і насильства, який ми переживаємо, формує ПТСР та інші види психологічних травм у такому обсязі, що масштаб запиту на допомогу вже перевищує кількість фахівців і їх спроможність надати її своєчасно. Тобто прірва між мирним життям і війною виявилася настільки великою, що нам всім вкрай важко пережити цей розрив. Наші психологічні захисти увімкнулися на повну, але резистентність психіки у всіх різна, рветься там, де було слабко, тому і реакція, ступень і час формування внутрішнього ушкодження у людей різні. Звісно, ПТСР буде далеко не у всіх. Ми спираємось на вже наявний досвід долання багаточисельних криз і травм. 

Так, нам допомогають травматерапевти та професійні спільноти з різних країн, але є мовний бар'єр (особливо коли йдеться про українську мову) та обмеженість часу на підготовку фахівців-травматерапевтів і послідовну інтеграцію теорії у практику у нормальному не стресовому стані. А потік запитів від людей зростає. Також слід враховувати несформовану культуру звернення до психологів й інших фахівців допомагаючих професій, відсутність системи надання психологічної підтримки на рівнях - людина-родина-суспільство-держава. Україну очікує надзвичайно складна робота в цьому напрямку.  

Ми в "Soul* Lab" взялися за те, що вміємо і за результат чого можемо відповідати. Маємо науково обґрунтовану гіпотезу щодо додаткового інструменту для лікування ПТСР. Це буде Аудіовізуальна композиція (далі АВК), дія якої направлена на заспокоєння несвідомого людини за допомогою символів, музики, кольору. Тому що саме в несвідомому ховається "неперетравлена" травма, яка спричиняє ПТСР. АВК передує онлайн діагностика стану людини. Це також актуально в умовах розпорошення людей по усьому світові. АВК можна буде використовувати онлайн як частину терапії та після терапії як підтримку, доступну у будь-яку мить. 

Також ми бачимо своє завдання в тому, щоб відкрито говорити про ПТСР і його наслідки. Не лякати, а пояснювати. Коли ми почали висловлюватися публічно в перший місяць війни проблема не сприймалась як актуальна і масштабна, люди були зосереджені на рятуванні-виживанні, на усвідомленні того, що відбувається, але ж зараз про це говорять багато, і проблема відновлення психологічного здоров’я нації стала викликом на загальнодержавному рівні. 

Щодо того, як люди діляться своїм досвідом. Залежить від травми. Люди, які пережили насильство, частіше майже не йдуть на контакт. Треба час, безпека, фармакологія і ще багато чого. Ті, хто мав соматичні проблеми зі здоров’ям до війни, був змушений емігрувати, зазнав втрат, має відповідальність за близьких - все ж таки звертаються по допомогу. Особливо ті, хто мав досвід роботи з психологом у мирні часи. Звертатися треба. Травма, якщо з нею не працювати, змінює особистість, організує її по-своєму. Або дезорганізує, ділить на частини. 

Можливо ви можете поділитись прикладом з власного досвіду того як змінюється життя людини, коли вона знаходить ресурс прожити травму?

Є таке поняття "посттравматичний ріст". Сподіваємось, що нам доведеться прожити цей досвід. Поки що є сенс говорити про інше. Можливо, це прозвучить занадто технологічно. Щоб зрозуміти нашу думку, далі краще сприймати нас як команду проектних менеджерів і вчених. Ми володіємо інструментарієм для вимірювання того, що відбувається у глибині особистості. Зазвичай травматерапевти використовують затверджені протоколи для діагностики стану людей, і на основі відповідей на 15-20 питань роблять висновок, чи є у людини ПТСР. Ми діємо інакше. 

Зараз ми на етапі збирання та обробки даних. Завдяки участі добровольців, які проходять наші тести, ми вимірюємо буквально у цифрах, що відчуває людина. Ці показники – з різної глибини психіки, оскільки ми використовуємо психодіагностичні методики різних типів, інтегруючи їх результати у єдиний висновок. Так ніхто не робить у світі. Ми маємо можливість "виміряти" ступінь, глибину залягання, особливості психологічної травми. Наступний крок - математичний і психодіагностичний аналіз отриманої вибірки результатів. Водночас з цим процесом ми створюємо АВК. Залучили професіональних терапевтів, музикантів, дизайнерів.  І потім надамо АВК на тестування тим, хто вже пройшов діагностику. 

Ми вдячні всім, хто погодився на діагностику і надаємо одразу зворотний зв’язок, розповідаємо людині чи її психологу те, що бачимо. Це схоже на "психологічне УЗД". 

Наскільки новим/складним чи захопливим для вас є процес валідизації вашої наукової розробки. Як ви проходите через цей шлях?

У нашому проекті дві частини: діагностична та лікувальна. Тобто ми вимірюємо, лікуємо і знову вимірюємо, щоб побачити, чи ефективні "ліки" ми створили. Тут найскладніше -  дотримуватися наукового підходу без емоційного ставлення до результату. Саме тому ми плануємо майже одразу передавати наші АВК для досліджень вченим та терапевтам різних країн, оскільки наша розробка не потребує перекладів різними мовами – образи архетипові, музика не вимагає перекладу.

Зараз ви вже зібрали більше 20 тис. грн на платформі Спільнокошт. Можете поділитись вашими враженнями залучення коштів через краудфандинг? 

Ми дуже вдячні нашим благодійникам за довіру та безпосередню участь у якості добровольців. У нас різні подарунки, але більшість обирають тестування. Як правило, всі здивовані глибиною та точністю опису свого внутрішнього стану. Адже власні почуття - це те, що людині найважче назвати словами.  Ми маємо напрацьовану за 29 років  систему, мову, і вміємо формулювати конкретно і точно. Назвати словами те, що ти відчуваєш – безцінно. Особливо в умовах стресу війни, коли всі ми відчуваємо інакше та інше, і таке знання допомагає налагодити зв'язок із новою реальністю, не чекати від себе сьогоднішніх "вчорашніх" реакцій і вчинків.

Окремо ми вдячні за те, що доброчинці звертають увагу і допомагають фінансово, роблячи внески  не лише на "хардові" та гостро необхідні речі на кшталт турнікетів та позашляховиків, бронежилетів та безпілотників. Але й на "софтові", та ще й такі мало-популярні, як робота з травматичним досвідом. 

Ми працюємо з великою підтримкою - до нашої команди долучаються колеги-психодіагности, вчені, професійні дизайнери та музиканти.

Нам доведеться спочатку перемогти ворога, а потім власну травму. Поки що це не очевидно, але готуватися треба. Щоб далі жити – без стигм і ролі жертви.

Незабаром ми звернемося до інституційних інвесторів: компаній, організацій, фондів. Своєю чергою ми готові працювати зі співробітниками компаній, що допомагають нам: розповідати, навчати, діагностувати, лікувати.

Що додає вашій команді сил зараз рухатись далі?

Ми робимо те, у чому сильні. Так, ми призупинили комерційну реалізацію. Але ми використовуємо той самий підхід, так само оцифровуємо особистість і допомагаємо людям зустрітися з собою справжніми. Можна сказати, що ми використовуємо не свою силу, а силу бажання людей зустрітися із самими собою. Ми бачимо, як війна загострює долю. Розкриває особистість. 

Зберегти свою професійну ідентичність під час війни - дуже цінно для нас, і це теж спосіб триматися і вистояти. 

Щоб Україна могла використати ранги захисниці цивілізованого світу та ранг країни-переможниці для стабілізації та розвитку економіки, соціальної сфери, відновлення екології, нам потрібно якнайшвидше стабілізувати людей, зцілити їх від травми, навіть коли війна продовжується. Це про зростання і розвиток у процесі. 

Слідкувати за тим, як в Україні створюється інструмент роботи з ПТСР від команди  "Soul* Lab", можна у соціальних мережах проекту —  facebook

Чи підтримати втілення розробки для лікування ПТСР можна своїм внеском на сторінці проекту Аудіовізуальне лікування ПТСР, наукова розробка

____

Повернутись до колекції "Історії стійкості"