Для того, щоб розкрити тему, було задано 7 питань 7 різним спеціалістам, котрі є або планують свторити подібні простори, так чи інакше дотичні до явища фаблабу в Україні. 

Нагадаємо також, що на Велика Ідея є серія матеріалів, що окреслює явище виникнення та розвитку фаблабів: від роз’яснення терміну, його відмінностей від подібних просторів та історій про український досвід, до визначення тенденції переходу від фаблабу у фабмісто.

Що таке Фаблаб і які у нього можливості? 

    Олександр Манукянс, колишній менеджер IZOLAB

Існує дуже багато означень поняття Фаблаб, часто ці визначення звучать занадто складно. В останній час я користуюсь простою формулою Фаблаб = Машини + Люди. Сама майстерня є майданчиком для знайомств з машинами і для навчання роботі з ними, всередині цієї майстерні обов’язково мають буть люди, которі можуть доволі швидко навчити бажаючого користуватися технікою. Фаблаб – це невеликий клуб однодумців, які можуть бути представниками абсолютно різних професій. Саме через це проекти, котрі створюються в майстерні, не можна визначити якюсь однією галуззю. Це і майстерня дизайну, і конструкторське бюро, і маленька фабрика одночасно. 

   Роман Фомов, активіст популяризації науки і техніки

Фаблаб – це взагалі супер-майстерня, де можна зробити все. Бо як створюються чи розроблюються речі взагалі? Наприклад, якщо ви хочете зробити табурет, ви йдете до мебельної майстерні. А якшо вам потрібен табурет, який, припустимо, постить в твіттер вашу вагу, коли ви на нього сідаєте? Або кусає за дупу, якщо сідаєте не ви, а хтось інший? Для таких, і не тільки, речей існує фаблаб. 

Насправді, можливості фаблаба дещо обмежені: в фаблабах не працюють з ядерною енергією, наприклад. З іншого боку, у фаблабах готують та запускають супутники у стартосферу за $100 із запчастин, куплених в китайському інтернет-маркеті. А всілякі розумні табурети для кікстартера робляться там на раз-два. Так, зачасту це все роблять ентузіасти без глибокої технічної освіти.

   Євген Поповиченко, інженер в Aeroscraft Ukraine

Якщо спробувати не використовувати цитати з Інтернету, то я би сказав, що фаблаб – це місце, яке робить технології ближчими до людей і перетворює нудні, на перший погляд, речі на фан. Адже ви можете власноруч створити практично будь-що: вам нададуть інструмент, матеріали і кваліфіквану допомогу. А якщо мати мету, можна і власний бренд відкрити.

    Світлана Бовкун, продюсер в Maker Faire 

Це відкрита майстерня, доступ до якої умовно може отримати кожен. Зазвичай у ньому комбінують постійних резидентів, які працюють над власними проектами довгостроково, майстер-класи та навчальні курси для початківців, мітапи, на яких мейкери можуть спілкуватися, що є дуже важливим.
Фаблаби та мейкрспейси дозволяють кожному зробити те, що він не може зробити дома. 
Зараз це можливо навіть, якщо у тебе немає великого виробництва. Я б підкреслила важливість не лише цифрових, а й традиційних інструментів для роботи з деревом та металом, швейних машинок.

    Роман Сах і Костя Кучабський, Formografia та “Острів”

В нашому випадку, фаблаб – це тактичний інструмент для роботи з районом архітектурного спрямування для прототипування і реалізації конструкцій для міського простору та інтер’єрних рішень. З технічної сторони, це технологічна майстерня. Але існує і соціальний аспект. В рамках розгалудженої мережі подібних майстерень по всьому світу, які підтримують принцип “open sources”, відбувається безперервний обмін між учасниками знаннями, розробками, ідеями та спільними вдосконаленнями винаходів одне одного. Локально, фаб лаб – це ще і місце комунікації і зустрічі мейкерів, які займаються різними речами, де можна зустріти різних людей, які працюють в різних сферах, живуть в різних місцях та захоплюються різними речами. Це місце, де виникає дуже велика ймовірність міждисциплінарних проектів, де можна зробити “майже все”.

    Костянтин Леоненко, засновник фаблабу IZOLAB

Фаблаб, як на мене, – це ретельно підібраний набір взаємодоповнюваних, цифрових і ручних, станків та інструментів, що відкриває максимально широкі можливості для прототипування фізичних об’єктів.

В чому ідея створення саме вашого фаб лабу?

Олександр Манукянс: Ідея створити перший в Україні фаблаб, IZOLAB, виникла у Костянтина Леоненко ще в 2013-ому році, у Донецьку, на платформі МБФ "Ізоляція". Натхненний розвинутою мережою фаблабів в Амстердамі, він привіз в Донецьк концепцію, котра доволі швидко "прижилась".

Євген Поповиченко: Власного фаблабу я не маю, але я брав безпосередню участь у відновлені роботи першого українського фаблабу IZOLAB, що переїхав у Київ з Донецьку у 2014 році. Також, я допомагав і надавав консультації у створенні технічної майстерні для підлітків Factory, засновником якого є проект GoITeens. Ідея створення завжди одна: надати можливість бажаючим працювати з матеріальними інструментами. Ми живемо в цифрову епоху, але поєднання фізичних об'єктів та цифрових технологій дуже часто призводить до технологічних проривів. За прикладами не потрібно далеко ходити: кожен день ми дізнаємось з онлайн ресурсів про нові і нові технологічні новинки.

Світлана Бовкун: Maker Faire не є фаб лабом, ми – частина глобального мейкерського руху, який збирає мейкерів усіх направленостей та віку, дозволяє їм демонструвати власні творіння, ділитися ідеями, натхненням, енергією. Ми промотуємо мейкерський і підприємницький спосіб мислення. Зроби сам, поділися, навчися сам, не бійся, навчи іншого – це мейкерська філософія, яка робить кращими освіту, міста, країни. 

Роман Сах і Костянтин Кучабський: Наша ідея полягає у тому, щоб створити екосистему між навчальним закладом, неформальною освітньою інституцією, якою є “Острів”, та місцевими жителями в межах публічного простору району. У нас “на районі” з’являється майстерня, ми приваблюємо студентів і разом з ними працюємо для оточуючого простору, обговорюємо проблеми та ідеї з жителями. Оскільки на платформі вже є виставочний блок, це доповнює фаблаб і створює замкнутий цикл “розробка – виробництво – експозиція”.

Костянтин Леоненко: на момент створення IZOLAB в Донецьку, моєю головною задачею було наладити обмін практичним та технічнім досвідом між поколіннями радянських інженерів та інтернет-поколінням 2000х.

Хто є цільовою аудиторією вашого проекту?

Олександр: Відвідувачі, резиденти, інтерни, менеджери і волонтери IZOLAB – це люди різного віку та професій. Найчастіше ми працюємо з художниками, архітекторами, дизайнерами, інженерами, конструкторами. Якщо спробувати охарактеризувати відвідувачів нашої майстерні, то всі вони є експерементаторами.

Світлана: Аудиторію мейкер-руху можна умовно розділити на 3 категорії:
Zero to Maker (початківці, діти, хобісти, вчителі) – це найбільша категорія, з неї виростають дві наступні. Ці люди просто пробують щось робити, і це найголовніше. Maker to Maker – шукають нові технології, команду. Maker to Buisiness (to entrepreneur) – це технологічні стартапи, підприємці-майстри.

Роман і Костя: Нашою аудиторією, перш за все, є студенти КНУБА, молоді школярі і спеціалісти, які бажають продовжувати навчання в нашому університеті. Також, це місцеві жителі, які виступають одночасно і в ролі учасників, і споживачів у Солом’янському районі. Поза нашим районом, це мережа фаблабів  та подібних лабораторій, з якою вже є попередні домовленості про співпрацю та обмін досвідом. Це абсолютно різні за спрямуванням люди, наприклад, художники, музиканти, робототехніки, інші мейкери та творчі люди, їх проекти. Загалом, це будь-хто, хто зацікавлений у виробництві та втіленні своїх проектів.

У чому ви бачите потенціал таких майстерень в сучасному українському контексті?

Олександр: По-перше, міцна мережа фаблабів в Україні зміцнить міжрегіональні зв’язки, допоможе об’єднати експериментаторів з різновіддалених куточків країни, дозволить “саморобкіним” з домашніх майстерень зустрітися, познайомитися з однодумцями і працювати над проектами разом.

Євген: Ярмарки Maker Faire збирають сотні тисяч людей в містах у багатьох країнах світу. Це явище досить глобальне, і зумовлене воно кількома факторами. По-перше, Інтернет змінив всю концепцію споживання. В певний момент він витіснив необхідність робити щось власноруч, адже знайти і замовити майже будь-що можна в декілька кліків. Це поле для психологів, але мені здається, що фактор відсутності внутрішньої психологічної винагороди за власноруч зібране будь-що (робот або будиночок для пташок) є не останнім. По-друге, цінність "hand made" і унікальних речей, малих майстерень в останній час значно зросла. А попит і пропозиція, як ми знаємо з базового курсу економіки, речі взаємозалежні.

Світлана: Доступ до майстерень дає можливості, коло спілкування та натхнення. Робота в мейкерспейсі/фаблабі – це одночасно робота з технологіями, спільнотою, з власною креативністю. Це все, що зараз так потрібно українцям. Це новий погляд на освіту, що критично важливо зараз. Дитина може краще зрозуміти принципи геометрії, механіки, просторового мислення на практиці. Дорослий може оволодіти чи розвинути нові навички та вміння. Крім того, робота над власним проектом – це неймовірна радість і кайф, у будь-якому віці, що дає нову якість життя. Це – цінність творення, а не споживання.

Роман і Костя: Тут зароджуються інновації, проекти, які є утилітарними і легко впроваджуються у побуті, доповнюються та постійно розвиваються у глобальному масштабі. Україна стає на стежку реформ і позитивних змін, тому люди, які можуть створювати ці інновації за допомогою технологій, особливо потрібні, і ми зацікавлені, якщо це буде, умовно, в кожному дворі і максимально доступно для кожного жителя міста.

Як фаблаби можуть вплинути на місто, громаду?

Олександр: Фаблаби будують соціальні зв’язки між різними людьми. Якщо ці зв’язки будуть укріплюватися, укорінюватись в місцевій структурі, то згодом ми зможемо помічати зміни, звичайно це будуть позитивні здвиги. Але, враховуючи, що місто змінюється кожного дня, на це впливає багато факторів, тодоволі важко буде налаштувати фільтр, щоб виявити що саме ці зміни були результатом діяння Фаблабів. 

Євген: Тут можна навести з десяток основних проблем, які такі майстерні можуть вирішити. Але найбільш очевидні це: поштовх до розвитку малого бізнесу і соціальна складова. По-перше, це просто інший вид розваг, а по-друге, класний осередок для створення соціальних і культурних проектів. Ви можете спроектувати і надрукувати на 3D принтері протез для людини, яка цього потребує, або зробити щось, що зробить життя оточуючих зручніше. Або ж втілити свою ідею в арт-об'єкті. Повторючи свою тезу, майстерня – це лише універсальний інструмент.

Роман і Костя: Неможливо відслідкувати прямі причинно-наслідкові зв’язки, але це зміна благоустрою, місцевий розвиток. З’являється більше людей, які роблять щось для свого оточення, працюють з технологіями, розуміють механіку процесів і комунікують між собою. Створюються, знову ж таки, міждисциплінарні проекти, покращується інфраструктура і тим самим підвищується рівень інтелектуального обміну, а отже, і розвитку.

Які найвідоміші проекти чи ідеї, створені на базі фаблабів, ви можете назвати? 

Олександр: The Fab Lab House Project.

Євген: Важко виділити щось одне. Я познайомився з багатьма засновниками і менеджерами як українських, так і іноземних фаблабів і кожен має чим похвалитись: від створення власних роботів і машин до соціальних проектів, які допомагають людям.

Світлана: Їх безліч. Наприклад, безкоштовне програмне забезпечення Square, яким користуються зараз замісь касових апаратів в більшості малих магазинів в США, зроблено в Techshop. В Україні, наприклад, перед тим як створити Ecoisme, Іван Пасічник заснував хаклаб. Але важливіше, що багато людей отримують можливість спробувати щось вперше.

Який ваш наймастабніший, найцікавіший чи найвпливовіший проект, який ви реалізували на базі фаблабу чи мейкерського руху?

Олександр: Maker Library! 

Костянтин: ортодонтичні протези, реалізовані одним з відвідувачів IZOLABу.

Роман і Костя: Фаблаб на базі платформи “Острів” зараз знаходиться у процесі втілення за допомогою Громадського проекту, але на базі інших фаблабів ми робили лавки для нашого університету КНУБА та платформи “Острів”, а також конструктор-гру.