Якщо Земля нагріється ще на 1,5°С — це буде катастрофа, кажуть вчені. Тут стане надто гаряче і надто волого для життя багатьох живих організмів. У тому числі й людини. Що ж робитиме людство, якщо спинити розміри викидів вуглецю в атмосферу так і не вдасться? Чи є у нас запасні варіанти порятунку планети? Виявляється, є. Наприклад, сонячна геоінженерія.

Геоінженерія — це наука, яка має на меті створення комфортних умов проживання та економічної діяльності на нашій планеті. У 2013 році Міжнародна група експертів зі зміни клімату (ІРСС), офіційна структура ООН, розглянула можливість використання методів геоінженерії для вирішення проблеми глобального потепління. Про що йдеться?
Аби запобігти так званій «фінській бані» на Землі, науковці, міжнародні організації та уряди (в межах міжнародних  угод) намагаються обмежити  викиди СО2 в атмосферу, що має зупинити зростання температури на планеті. Нехай це буде «План А». Проте, на жаль, наразі ці старання не приносять бажаних результатів. Відтак інші науковці пропонують свої варіанти порятунку людства. Свій «План Б» придумали вчені з Гарварду. Вони кажуть: якщо зменшити викиди СО2 в атмосферу, а відтак і спинити глобальне потепління не вдасться, спробуймо зменшити нагрівання планети ззовні, відбиваючи сонячне випромінювання.

І ось цей найбільший експеримент з геоінженерії науковці Гарварду задумали розпочати вже незабаром, у 2018 році. Проект коштуватиме щонайменше 20 мільйонів доларів і має на меті моделювання ефекту охолодження від штучного виверження вулкана високо в атмосфері. Власне, «стратосферне кероване збурення» (SCoPEx) передбачає, що повітряна куля розпилить суміш води та дрібні відбивні сульфатні частки в стратосфері на висоті 20 км. Це створить кілометровий льодовий шлейф, товщиною близько 100 метрів, який відбиватиме сонячне випромінювання. До 2022 року таких експериментів планують провести аж два. До водню та сульфатів згодом мають додати частинки карбонату кальцію, а, можливо, й оксид алюмінію та алмази. Таких куль треба мільйони, аби інструментально зафіксувати ефект охолодження.

Виявлення впливу управління сонячною радіацією (УСР) на озоновий шар над США влітку через додавання сульфату в нижчий шар стратосфери може бути кількісно досліджений за допомогою системи СтратоКрузер з функцією «reeldown»

Цей «План Б» несе у собі загрози, здатні вплинути на кожну живу істоту на Землі. Ін’єкційні викиди сірки в атмосферу подібні до виверження вулкану. Тож насамперед науковці побоюються різкого падіння концентрації озону, що захищає нас від сонячної радіації. Якщо це станеться, вже перший експеримент обіцяють припинити.
Є ще дві причини для обережності, які називають самі творці експерименту.

• Ресурси, які використовують для геоінженерних досліджень та експериментів, могли б піти на подальші ґрунтовні дослідження альтернативних видів енергії, які можуть замінити людству нинішні технології, що збільшують СО2 в атмосфері. Адже якщо експеримент коштуватиме 20 млн доларів, то загалом для реалізації проекту йдеться про 10 мільярдів доларів щороку.

• Геоінженерія дуже небезпечна для експериментування. Кліматологи застерігають, що втручання у надходження сонячної радіації вплинуть на погоду по всій планеті, змінять кругообіг води, сприятимуть посухам та іншим природним катаклізмам, не зупинять окиснення океанів, можуть призвести до міграцій і війн.

Геоінженерія не врятує планету від «фінської бані», переконаний Олег Яцожинський,  завідувач лабораторією фізики мінералів кафедри мінералогії ЛНУ ім. Івана Франка. Фахівець зазначає, що атмосфера — відкрите середовище. Тому змінювати клімат можна лише глобально. Або ж «у теплиці в себе на городі». Оскільки людство все швидше повертає викопний вуглець в атмосферу, і вона, і світовий океан нагріваються, а ми поволі повертаємося до клімату кінця Крейдового періоду. Рівень моря також зростає. І зупинити це, навіть різко зменшивши викиди СО2 від промисловості, виключивши всі процеси в сільському господарстві, які вивільняють з грунту СО2 та спинивши всі автомобілі на планеті, навряд чи вдасться.

«Океан — це основний буфер для того, щоб не було великих кліматичних змін. Якщо атмосфера реагує відразу, то океан не так швидко. Цю систему не так легко перемкнути з одного стану в інший. Щоб зупинити нагрівання і охолодити океан, потрібно доволі багато часу. Великий бар’єрний риф в Австралії вже гине. На наших очах. Науковці б’ють тривогу, корали відмирають. Температура води підвищується, падає її здатність розчиняти в собі гази атмосфери. Відповідно, концентрація СО2 в атмосфері підвищується. Океан парує», — каже науковець.

Але наразі свідома кліматичних загроз планеті світова спільнота, зокрема ООН в межах своєї Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Паризької угоди та інших важливих документів, намагається таки запобігти незворотнім змінам клімату шляхом міжнародних домовленостей. Деякі країни пробують захоронювати СО2 у породах, де припинили видобуток корисних копалин. І хто його зна, можливо вже завтра нас чекає новий науковий прорив, тобто безпечніший «План В».

Ілюстрації з ресурсу https://www.nasa.gov та UGP Foto