Журналіст Себастьян Гобер відповідає на заклик соціального підприємця Ніколаса Газара почати революцію: соціальні інвестиції – не цінуються.

Підприємець Ніколас Газар в блозі для Stanford Social Innovation Review описав французьку модель інвестування в сектор соціального бізнесу. 

Він вважає, що сьогодні революції можуть початися з банків. Уявімо, що ви пішли до банку і зняли всі свої заощадження. Якщо 20 мільйонів людей зроблять те саме – система буде підірвана. Без крові чи протестів.

Пріоритети вкладників справді можуть керувати банківською справою і сприяти соціальним інвестиціям. А посередники, – фонди соціального впливу (наприклад, EuSEF), – здатні перетворити дії клієнтів банків на штурхани усій економічній системі.

Фінансова система реагує на очікування вкладників, наприклад, на потребу в соціальних інвестиціях. Приклад Франції це лише підтверджує – сфера соціального фінансування тут складає 10% ВВП. І це – реальна модель, що може бути впроваджена й іншими країнами.

Ніколас впевнений, що найефективнішим інструментом залучення вкладників до соціальних інвестицій стали роботодавці, які пропонували своїм працівникам відкрити рахунки для заощаджень. Кожен підприємець мав подбати як мінімум про один соціально-орієнтований пакет.

Таким чином працівник отримав можливість інвестувати в «потрібні речі»: чесну торгівлю, органічне землеробство чи захист навколишнього середовища. Тепер замість того, щоб тікати від банків, вкладники просто обиратимуть соціальні пакети – з почуттям реалізованої «доброї справи».

Щоправда, інвестування населення у соціально-відповідальний бізнес поки складає лише 0,1 % з родинного бюджету пересічного француза. Тому сьогодні соціальні фонди спрямували свої зусилля на спрощення можливості вкладень та інтегрують її у більш популярні послуги: наприклад, звичайне страхування.

Себастьян Гобер Себастьян Гобер, 
незалежний журналіст Nouvelles de l'Est

Французька соціальна система – не зовсім коректний приклад в цьому випадку, доречніше казати про дефіцит системи підтримки соціальних проектів. У Франції гарантується тільки центральна влада, яка не діє як раціональний економічний агент. Індивідуальним суб'єктам не рекомендується інвестувати в соціальний захист: навіть 0,1% від сімейного бюджету середньої французької зарплати. Наскільки я розумію, нідерландська система (знову вони!) поєднує державну підтримку та стимулювання інвестицій. Ідея полягає в тому, щоб підштовхнути вас інвестувати, забезпечуючи при цьому, що вас  «триматимуть за руку», якщо щось піде не так. 

Напевно це через те, що соціальні інвестиції не цінуються. Французька соціальна система поділена на громадське і «родинне» суспільство. Людей і домогосподарства великою мірою заохочують інвестувати в родину. При цьому вважається, що держава буде управляти коштами, щоб подбати про колективні потреби. Тому більшість відчуває, що їм немає чого робити з інвестиціями в цій сфері. Це частково справедливо і щодо України. Хоча, здається, українська держава не стимулює родинні вкладення, просто всі змушені їх робити, бо інвестиції у будь-що інше виглядають геть безнадійно.  

Цікаво читати також:

Соціальний бізнес – один із трендів 2014 року

Уроки підприємництва: забудьте про гроші, не підкорюйтесь правилам, робіть щось корисне  

Соціальний підприємцю, тримай кредит! 

Автор
ВЕЛИКА ІДЕЯ — платформа фінансування проектів через Спільнокошт / медіа соціальних інновацій

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Молодь, яка має ментора на 130% частіше посідає керівні посади, та на 55% менше пропускають уроки, ніж їх однолітки, згідно з даними однієї з найбільших менторських організацій для молоді в США MENTOR