Чим закінчиться українська революція 2013? Передбачити це настільки ж важко, наскільки непросто було припустити, що вона взагалі відбудеться. Якщо абстрагуватися від подій на Майдані, результат можна вирахувати зі сценаріїв революцій минулого.

Адже більшість революцій, великих чи маленьких, легендарних чи напівзабутих, мають зловісну стилістичну подібність. Не дарма кажуть, що Майдан дуже схожий на Таксім, а той, у свою чергу, на Тахрір, і так далі.

Далеко не всі революції закінчуються перемогою або відсутністю жертв, однак усі вони так чи інакше розхитують трон і нерви своїх правителів. Відповідаючи на питання, до чого можуть призвести революції, можемо пошукати підказку в кількох відомих та подібних до нас прикладах з історії.

Париж-1968. «Твоє щастя купили – викради його!»

Легендарний паризький травень 1968 року – емблематична революція минулого століття. Революція-симулякр, що надихнула гори фото-кіно-літературної спадщини.

Події 68-го були результатом втоми суспільства від президента-мілітариста де Голля, економічних розчарувань французів та появи покоління незгодних молодих людей, заряджених лівими ідеями.

Зазвичай революція у Франції сприймається насамперед як студентський бунт. Проте її реальною рухомою силою були не 50 тисяч молодих людей на вулицях, а дев’ять мільйонів страйкарів, які на три тижні фактично паралізували Францію.

Влада країни була розгублена, старенький генерал де Голль запропонував провести референдум, опозиція хотіла сформувати новий лівий уряд. Єдиного рішення не було знайдено.

Зрештою де Голль приніс у жертву парламент та пообіцяв робітникам поступки. На деяких підприємствах було укладено більш лояльні трудові договори. Після цього страйк швидко закінчився, і студенти на вулицях відчули себе зрадженими. Вже в червні де Голль розпустив молодіжні організації та за допомогою поліції розігнав залишки вуличних протестів. А потім ще й виграв зі своєю партією парламентські вибори.

Краса на вулицях

Натисни кнопку!

Вас труять! 

Робітники, об'єднуйтесь!

Правильна громадянська дія. На черевиках: студенти (зліва), робітники (справа)

Проте революція не минула дарма. Вже через півтора роки генерал вимушений був піти у відставку, після чого невдовзі помер від розриву аорти. Та й культурний спадок тих подій досі продовжує надихати нових революціонерів – згадаймо бодай гасло «Всю владу уяві!», яке так подобалося Сартру.

Крім того, бунти у Франції мали і матеріальний наслідок. Було збільшено виплати безробітнім, подовжено відпустки, закріплено автономії вузів. Відносну толерантність сучасної Європи також ставлять у заслугу паризькому травню.

Зазначимо, що сьогодні безробіття в Україні втричі вище, ніж у Франції 1968 року, однак загальний страйк у нас досі не відбувся, а революція залишається вуличною справою студентів, патріотів та креативного класу.

 Фото та постери – fotojournalismus.tumblr.com, www.theguardian.com, vintageprintable.com

Цікаво читати також:

Куди зникають диктатори? Сантьяго 1988

Куди зникають диктатори? Маніла 1986

Куди зникають диктатори? Бухарест 1989