Що ми шукаємо в селах Волині? Наприклад, старі рецепти!

Проєкт "Занесло в село" передбачає створення цікавих репортажів про села Волині. А в кожному з них є сила-силенна нерозказаних історій. 

Життя громади настільки багатогранне, що унікальним може стати навіть те, що в цих громадах... їдять! Ага) 

***

Їжа. Старі бабині рецепти. Родзинка, яку готують тільки у вашому селі, а ніде інакше, може стати брендом вашого села запросто. Коли у громаді помічають такі деталі, вони - круті. У час невпинного росту цікавості до місцевого українського туризму це й може стати тим, чим ми втримаємо деякі села на світі. 

Під час сільських мандрів ми знаходимо чимало автентичних рецептів, спогадів про їжу. Нас часто пригощають смаколиками. Саме звідси у авторки проєкту і народилася ідея зібрати ці всі спогади у рубрику ТОМАЧІ на сайті інтернет-видання "Перший". 

Ця рубрика зовсім юна. Але навіть те, що вдалося у неї вмістити, уже дивує, шокує і смакує усім, хто це читає. 

***

Ось вам кілька історій з волинських сіл. Записуємо їх з перших уст, від старожилів, наживо - дослівно, як і розповідають. 

ПРО КАЛАМУХУ 

"Не знаю, як де, а в нас то – каламуха зветься. Ну, я так це називаю.То таке колишнєє. Як тільки вишні, то мої внуки його дуже люблять, кажуть: "Бабо, варіте каламуху". Але її ще й мама мені варила, і навіть моя баба. І теж так звали – каламухою. Не інакше

Зварили вишні. Посолодили. Все, як добрий компот. Потім сметани туди такої рідкої. Правда, сметану треба змішати з мукою. Розкалатати в кружці чи в мисці. До-обре так її розбити. Ну, ложку, дві, три… Я кидаю на око: більш муки, то буде густіша каламуха, менш – то буде рідша. І потім муку зі сметаною - у тії киплячі вишні. Далі схолоне, наливали в мисочку і їли".

Ольга Самолюк. Село Суськ на Волині.

ПРО БОБОВНІКИ

"В піст кажете? А бобовніки! Їх типер на Лобні всі вже печуть. Терти картоплю так, як на дируни. Окремо біб варений (на Поліссі бобами називають і звичайну квасолю, - авт.) перекручуєш і ліпиш такі варенички, отакі-во пальчики. А тоді як сцідиш картошку, трошки підсолиш. І тиї варенички з бобу береш – і обліплюєш картоплею. І в олію, і жариш. Вони тримаються. В картоплю – ничого: ни яєць, ничого, просто віджати. Якшо то я вам принису покажу, бо я наліпила тих пальчиків. Зараз-зараз... Я шоб знала, що віте будите, то ми б вам і наготували!". 

Ніна Поліщук. Село Лобна на Волині.

ПРО БІКУС

"Почка, м'ясо м'якейке, пару кусочків, реберець пару штук, грудинки кусочок, хвоста (!) порізали, печінку кидають, хто любить, легке... Щоб був запах потрибеньок", - баба Катя вправно ріже шматочки на дощечці. ...Добре помити все геть. Кинути у баняк, да залити водою й варити. Піну збирати треба, як не дуже ще добре вимочене, то ж свіжейке все. А тоді моркви втерти, цибулі дати, листочка, перцю, солі. Хоч зажаруй, хоч так хай кипить. Я так варю. Кидаю те все, де й так. То є бікус. Ми варимо так, і колись так варили. А типіро дехто ще й картоплю кидає, але з картоплею то не справжній. Може, ше й начче його де називають... Я ж тибі кажу: кАжне силцЕ має своє сливцЕ".

Катерина Пацюк. Село Годомичі на Волині.

ПРО КАВРУЧКИ

"Як заб'ємо вже кабана, да нарізуємо м’ясо. Тоді ложку солі з верхом на кілограм м’яса. І якщо часом багато м’яса, а буває і 15, і 20 кілограм, то ше ложок зо три накидаєм. Да часнику не жалієм, перцю, каліандра... Вимішуїм, напіхаїм... Раньши руками, а типер уже машинкею. Добре їх треба напіхати, щоб воздуху не було.

А тоді зав’язуємо чи зашиваємо – і в сєтку. Топим піч. І на пичі сушим їх. Але ще як вішати маємо на піч, то поверсі тако сіллю обмокаємо. Шоб не цвіли.

Отам на пичі вони мають неділю, можи й більш висіти. Піч протоплєїм через день чи через два. А потом уже в якусь холоднішу комору чи в холодільник. Раньши вішали на горище. А вже котОре время чось ни можна. Чи пташки, чи миши. Шось починає чи клювати чи шо... То ми не носим на вишки. Да там на гори треба, шоб воно да тако з пувтура місяця побуло. Да як хто приїжджає куплєти, то сміємося часом, шо ни готове". 

Тетяна Чубейко. Село Лобна на Волині.

ПРО СМАЖЕНИЙ МАК

"Я дуже любила картОплі з жареним маком… Їли? Мама жарила мак на пательні. Сухий, без олії, щоб він так підпражився. І в макітру його , і тоді розтирала. Сипали той мак в картоплі, помнем – і такії були ті картоплі добрі, шо не треба було більш нічого.

І така ячна юшечка до них ще була… Зварить мама таку юшку з ячних круп. Вода й крупа. А крупи тиї на жорна змелені. Мама на воду їх візьме, тая луска спливе, її зіллє, а крупа останеться. Тоді варить тую юшечку… Посмачить її. І тею юшечкою запиваєм і тиї картоплі їмо… З маком - то крепко вкусно. Може, тепер би не їли, а тоді то крепко!".

Лідія Приходько. Село Садів на Волині

І головне: ці історії можуть стати фрагментами великих репортажів про життя сільських громад Волині. Бо писати лонгрід про село - це як викласти його мозаїкою, це зшити зі шматочків тканини)) У цьому лонгріді має бути все: люди з сучасності, люди з минулого, перемоги і провали, будні, хати, проєкти, історія, бо дуже багато у нас досі несказаного. 

Ось що надихає нас і на ТОМАЧІ, і на збір грошей на ідею на Спільнокошті. Дякуємо кожному, хто поділяє наші думки! 

А всі, хто фондує нам 2 тисячі і більше, мають шанс обрати собі за подарунок серію листівок з десятком автентичних рецептів (!) з волинських сіл, яку ми зробимо для Вас) Шукайте на сторінці проєкту деталі про подарунки)