Це просто село ...«про жовтень»

Насправді був вересень. Але чомусь багато людей цього дня говорило про жовтень.

Село, яке споконвіку звали Могильне, досі дуже мало знає про …свої могили. Розказати історію про його будні, минаючи його могили, - не вийде. Нині село зветься Сусваль.

Чоловік, який носить таке ж прізвище і батько сина, подвиг якого увічнили в назві населеного пункту, досі в розмові мимоволі зве його Жовтневим. Розповідає про «свої каліки» і свої війни. Здається надміру жорстоким до себе і часом до інших. Насправді просто багато пережив.

Тим часом у колгоспному саду на місці знесених хуторів земля віддає повстанські сховки з тризубами. Чомусь - саме зараз.

 
*  *  *

Учителька географії Раїса Сьомка несе зелену папку і показує, як діти досліджували історію. Розповідає про могили серед села і про Могильне.

Могильне - споконвічна назва, від якої чомусь тут дехто хоче відхреститися, щойно про це заходить мова. Учителька пояснює: назва ця справді тісно пов'язана з могилами. За селом у лісі є урочище Ревінь. У ньому досі - сліди вирв та ярів. То ніби і є сліди крові, яка тут «ревла». У часи нападу монголо-татарів в цьому місці був бій. Жертв було стільки, що «кров ревла». Земля - в могилах. Тому і село - Могильне. Совєти довго не думали: «перехрестили» його на Жовтневе. І напевне, якийсь парторг сміється на тому світі, коли чує, що в цьому селі досі заперечують, що це на честь так званого «великого жовтня»...

«А приїхали в село молоді сім'ї військових, народжувалися діти. І не до вподоби було військовим, що у свідоцтвах їхніх дітей буде написано: «Село Могильне». Вони зверталися до влади, щоб перейменувати Могильне. Це якраз сталося у жовтні. Стояла така гарна осіння пора. Ліс поряд. І жовтіло гарне листя. Асоціація з тим і дала назву. Коли вже згодом всі хотіли мати якусь причетність до цього всього комуністичного, то ту асоціацію переробили: нібито село було перейменовано на честь Жовтневої революції. Але це зовсім не так. Очевидці кажуть: не так. Ми доводили це на зборах, але ніхто не хтів слухати», - тлумачить вчителька.

Декомунізовували село не без бою. Парламент проголосував за пропозицію Інституту національної пам'яті - дати йому назву: Сусваль. І таким чином увічнити прізвище Петра Сусваля, захисника України, який загинув у вересні 2014-го, боронячи її від росіян. Так і є. Хоча проти був батько Петра, бо його не спитали.

Як живе сьогодні батько Петра Сусваля? Про що говорять сільські могили? Чому в селі показують хату, в якій «проводив нараду Степан Бандера» і як воно долає радянські стереотипи?

Читайте репортаж, що постав у рамках спецпроекту від сайту «Перший» та «Занесло в село» завдяки Спільнокошту. Текст: Олена Лівіцька. Фото: Людмила Герасимюк.