«Колись ми так говорили, що всі сміялися». Велимче

Ольга Коляда весь вік пропрацювала вчителькою математики. Тут, у селі, вона застала той час, коли у велимчанській школі було 960 учнів, три паралельних класи і в кожному – 35 дітей.

Вона довго може розказувати, що має ученицю, яка вже сама давно-давно доросла, а дотепер на кожен день народження прийде привітати – саме як вчительку. І це для неї, вчительки, найбільше щастя.

Вона досі згадує, як доньці репресованої матері, котра вернулася в село з таборів без однієї ноги і мала сім дітей, допомагала здати вступні екзамени і зібралася йти в обком через те, що їй зумисне ставили там перепони… Чи як чоловік, коли ще ним не був, вчверив таке диво, як замовив їй до Луцька переговори ген з Вологди, де служив… Учителька ніколи не буває колишньою.

Але цього дня вона поралася біля печі, розказувала нам то про свекра – діда Михалка, то про своє весілля, яке тривало чотири дні, то про те, як до хліба у Велимчі завше дають …чорнушку.

*  *  *

Ми йдемо в одну з тих хат, в яких завмер час. Родина навмисне тримає її такою. Господарі Палагея та Михайло Коляди відійшли на той світ, а хата їхня досі гріє.

Ольга Федорівна палить у печі. Лучиною. Відкриває люхту (засувка на комині). Коли вогонь затріщав, береться колотити пляцки.

– Мій дід такі дуже любить, – по-діловому скаже колишня вчителька.

Зі своїм «дідом» вона живе вже більше 50-ти і має гарну сім'ю. Пляцки на кислому молоці у Велимчі печуть у печі.

 

*  *  *

У Велимче ми приїхали по обіді. Трохи дощило. Чоловіки навколо возили гарбузи або картоплю. Жінки сходилися на службу до церкви. З дворів скоса поглядали на чужих.

Людно було біля храмів. Поміж двох московських церков, скромно просилася в кадр хатина з синьо-жовтим прапором над нею. Це – українська церква. Одна з трьох у селі. Тут три церкви і 13 магазинів. Та знамените Велимче не цим, а своєю говіркою.

– У нас просто все на А. От кажуть «а чаго?» чи «а кали?». Тому якщо вилимченці їдуть у Ковель на базар, то їх там зразу чути, – пояснюють у селі.

Увесь репортаж із села Велимче на Волині читайте тут

Текст: Олена Лівіцька

Фото: Людмила Герасимюк